Реформа армії: комунікація, яку хотілося почути

Передивилася інтерв’ю з міністром оборони про реформу й маю сказати, що це якраз та комунікація, яку хотілося почути.

По-перше, є ясність щодо того, що підписання нових контрактів не завадить демобілізації тих, хто служить найдовше: анонсовано, що контракт може закінчитися достроково, якщо буде оголошено демобілізацію, скажімо, для категорії тих, хто служить із 2022 року і раніше. Якщо все так і буде, це та сама ясність щодо термінів служби, на яку всі так довго чекали.

По-друге, комунікація Федорова про цю реформу особисто в мене викликає довіру. По ньому видно, що для нього це не формальність, а справді ціннісна річ. Відчувається й відповідальність за військових, які довго не можуть планувати своє життя через обов’язок обороняти країну. Це викликає надію, що важливе питання термінів служби нарешті опинилося в руках тих, кому воно щиро небайдуже.

Зарплати в тилу все одно залишатимуться низькими. Мені вже розповідали, що це справді впирається в обмежений бюджет. Зрозуміло, що під час війни грошей на все не вистачає. Проте мені здається, що для цього можна знайти рішення.

Наприклад, створити окремий великий фонд для фінансування базової ставки із залученням іноземних приватних коштів і належною комунікацією цієї потреби. Адже ми обороняємо не лише Європу, а й саму ідею того, що демократична держава здатна зупинити окупацію з боку більшої тоталітарної держави. А цей факт лежить в основі безпеки світу, до якого ми звикли.

Це, певно, дуже складне й нестандартне рішення, але ми досі живемо в умовах повномасштабного вторгнення, а отже, цей час потребує нестандартних підходів до винагороди за створення безпеки.

Можливо, я не бачу всієї картини, але виглядає так, що енергія й бажання могли б таки підняти базову ставку з 670 доларів хоча б до 1000 доларів.