Не маєш дітей? "Дія" тобі видасть!

Якщо маєте дітей – негайно їх порахуйте. Бо інакше “Дія” зробить це замість вас.
І результат може вам не сподобатися.

Пані Леся Литвинова раптом виявила, що у неї є дитина, про яку вона навіть не здогадувалася, і звуть дитину Олександр Кальсін. До цього моменту пані Леся ніколи цього імені не чула – поки “Дія” не повідомила. Це не пранк.

У своєму дописі про цей випадок випадку пані Леся поставилася до нього з гумором.  Хоча насправді справа дуже серйозна, товариство.

Але спочатку про веселощі. У коментах люди діляться схожими історіями – ну і весело жартують: а шо поробиш якщо нічого не вдієш з цією мандулою?
Наведу лише кілька найбільш цікавих:
“Їм треба було додати графу - "Дізнатись причину"”
“Ну ось, а у мене однієї не вистачає. Віддавай мені того Сашка)”
“Перезавантажте систему, може наступного разу вже можна буде подавати документи на офіційне звання "Мати-героїня".
Ось оригінальний допис

Але облишимо жарти, пані та панове: офіційний додаток від імені офіційної влади держави Україна розголосив персональні дані дитини. Свідомо чи по тупості – не має значення, адже це ж начебто “офіційні електронні документи”, чи не так?

І у на 100% державному додатку “Дія” стався факт витоку конфіденційної інформації. 
Алярм! Де уся правоохоронна рать? Оці все ДБРи? Де спецзагони у штурмовому екіпі, обшуки з арештами? Нема? А чому? 

А у дитини (Олександра Кальсина) - мабуть є справжні батьки.
І ця інформація може бути використана проти них та їхнього сина. Використана для шахрайства чи інших злочинів. Це може бути якось пов’язане з якимись виплатами, батьківством, таємницею всиновлення, подружніми спорами, родинними зв’язками, вимаганням, медичними даними, навіть теоретично - зі шпигунськими історіями.

І саме тому існує таке поняття як “захист персональних даних” – тобто за замовченням усі персональні дані мають бути приховані та захищені – крім випадків коли це обов’язково по закону (наприклад, декларації чиновників), або коли людина прямо дає свою згоду на публікацію своїх даних.

В Україні навіть закон є однойменний: “Про захист персональних даних”. Він практично мертвий і не працює, але формально існує. Держава Україна ще у 2014 урочисто пообіцяла його “адаптувати відповідно до вимог законодавства ЄС” – але як це буває майже завжди – негайно забила прутня.
“Ви мусите нас прийняти до ЄС, але виконувати вимоги ми не будемо” – приблизно така позиція нахабних весільних фотографів.

А тим часом в Євросоюзі закон про захист персональних даних (GDPR) передбачає штрафи у сотні мільйоні євро за грубі порушення – і таких штрафів роздано вже чимало всяким Гуглам з Амазонами.
Звісно, нічого подібного в Україні ніколи не було – і нескоро буде.

А у даному випадку “Дія” демонстративно порушує Закон України – але їй за це навіть пальчиком не сварять, навіть обмудсмен – чиєю прямою задачею є конкретно “захист персональних даних громадян України”.
Якщо це не грубе порушення прав людини/дитини – тоді що, пане Лубінець?

І між іним, публікація батьками ПІБ та дати народження власної дитини - це також теоретично порушення її прав. Якби в Україні існувала працююча система захисту персональних даних – за це батькам мали б зробити принаймні зауваження. 
Але у країні швидких простих рішень – це не працює. І немає системи поширення знань “що дозволено і що не дозволено”.
Та і взагалі, ряд базових прав людини обмежено у зв’язку з воєнним станом.
До речі, якщо у нас Конституція “поставлена на паузу” – навіщо нам тоді Гарант Конституції?

Про те, що “Дія” порушує права людини та ще й до того ж зроблена лівою ногою – я розказував та показував разів двісті (чи триста), починаючи з 2019 – ще до її офіційного запуску. 
У січні 2022 ми з колегами опублікували перелік основних проблем: “22 гріхи Дії”. Кілька разів “Дію” хакали росіяни.
“Дія” постійно лагає та лажає, регулярно падає під час “онлайн-голосувань”, стабільно видаляє вірні дані або показує вигадані. Галюцинує на всі гроші.

Але менше з тим: навіть на сьомий рік свого існування “Дія” продовжує лупити тупо в штангу, з усього розмаху.
Попри мільярди влитих у неї наших гривень та сотні “заброньованих” криворуких кодерів.

Ініціативний дурень при владі – це найгірше що може статися в управлінні країною. І саме це сталося з нами у 2019.

P.S.: якщо хтось вважає “тю, так а шо такого” – просто уявіть що було б якби орган влади опублікував персональні дані дитини у якійсь Німеччині. Уявили? Так отож.