Хто вестиме діалог із Варшавою?

Міністр закордонних справ, глава ОП, профільний заступник глави ОП, посол в країні перебування - всі написали пости про те, що повертають Польщі нагороди, якими ця країна їх в різні роки нагородила. У знак протесту на рішення президента РП Навроцького відкликати Орден Білого Орла у Президента Зеленського.

І це ще - до офіційного вступу в дію Указу. Який має бути акцептований премʼєр-міністром цієї країни (юридичні різночитання є, але, скоріш за все, процедура має бути витримана). Якщо Туск підпише (бо ж в голові усіх чергові вибори), це рішення ще має бути опубліковане в віснику польської влади - Monitor Polski - тільки після цього воно вступить в законну силу. Час виправити помилки ще є.

От тільки питання - якщо усі наші профільні чиновники виступили з публічною позицією по нагородах, хто і на якому рівні спробує вирівнювати україно-польський діалог? Чи залишилося у нас і у поляків шанс на нормалізацію стосунків, яка ще кілька місяців тому виглядала конструктивною?

Розумію політтехнологічну складову рішення віддати нагороди - але не знаю, чи прораховані подальші кроки. Бо наступного тижня - Конференція з відбудови України у Гданську (яка нам потрібна), але після всього, що сталося, є велике питання, як вона пройде і хто на неї поїде. І це те, що буде от прямо зараз. А далі - збір урожаю (потенційна блокада кордону польськими фермерами), річниця Волинськоі трагедії, а на осінь - ще більше загострення політичної боротьби. І як наслідок - суспільне кипіння, яке буде зривати дах.

Рішення Навроцького, звичайно, хибне і політично недолуге. Бо Україна

має право самостійно визнавати своїх героїв, а не будь-яка інша держава.. Ми ж з Москвою і воюємо за власну субʼєктність - право бути господарями своєї землі, ходити в свою церкву, говорити своєю мовою, самостійно визначати напрям руху (це в тому числі - про ЄС і НАТО). То чим відрізняються претензії, які ідуть з Варшави, від заяв Москви про те, що Києвом правлять нацисти?

Колись Навроцький сам казав, що минуле треба залишити історикам, а нове покоління політиків має будувати майбутнє. Але, виходить, політична доцільність має здатність відкоригувати власні переконання.

Шкода. Дуже шкода, що ми заходимо на чергове коло протистояння, в якому - це очевидно - виграє третя сторона.