Орли летять на захід…

Те, що відбувається між Україною і Польщею, це стовідсотковий провал дипломатів, або тих, хто дипломатію нашої країни зараз представляє. Почну з прикладу «дипломатія працює». З 2022 року ми з Угорщиною «не погоджувались» на підтримку вимог що до угорців в Закарпатті. Що просив/вимагав Орбан: повне відновлення прав угорської громади на Закарпатті у сфері освіти та мови, які, на думку Будапешта, були обмежені українським законодавством, зокрема законами про освіту та державну мову. І судячи по реакції наших дипломатів Віктор Орбан був «гівно». Але тут влада в Угорщині змінилась і що ми робимо? Продовжуємо свою послідовну політику що до угорців? Звісно, приймаємо 11 пунктів, які дають угорській громаді в Закарпатті навіть більше, ніж просив Орбан, а в росії кажуть «а чому так не можна з російськомовними громадянами?». Тобто можемо, і це не протирічить нашому законодавству, і не загрожує нашій територіальній цілісності… Далі більше. Новий прем’єр Угорщини офіційно заявляє, що домігся виключення пункту про прискорений вступ України до ЄС. Саме цього домагався Орбан але він… самі знаєте хто. І от на цьому фоні, коли в нас зник один «недруг» ми вирішили зробити в команді заміну.

Конфлікт з Польщею прогнозували після зміни президента в сусідній країні, але надія була на те, що на польську економіку величезний вплив мають як постачання в Україну від партнерів (військовий та гуманітарний хаб) так і майже 1 мільйон працюючих українців в Польщі, які до бюджету сусідньої країни по самим скромним підрахункам дали в 4 рази більше, ніж країна витратила на соціальні виплати українським переселенцям. Але навіть враховуючи це ставлення до українців в Польщі стабільно погіршується. Конфлікти на національній тематиці виникають все частіше і антиукраїнська риторика в Польщі росте. В цій ситуації розганяти «ми не дамо втручатись в нашу історію» мабуть найтупіша позиція, бо в історію ніхто не втручається, а от вчинки, які робляться заради дешевого (хоча коли мова йде про мільйонні витрати, то не такого вже й дешевого) піару, можна було б і прораховувати… Хоча з точки зору наповнення української армії «добровольцями» може більш жорстокі умови для перебування українців в Польщі відіграють свою роль, коли десятки тисяч військовозобов’язаних почнуть примусово повертатись на батьківщину.

Але в цій історії є одна сумнівна риса. Поляків чомусь почала різко дратувати історія з УПА. При тому, що умовний Богдан Хмельницький для них не є ворогом, на Тараса Шевченка вони реагують спокійно, а до Німеччини в них взагалі претензій немає. До речі і в нас немає претензій до Німеччини. Таке відчуття, що історична пам'ять у декого в нашій країні дуже вибіркова. І це тільки про декілька країн, не рахуючи інших сусідів і навіть частини нинішньої української нації. Якщо так піде далі, то нашим «дипломатам» доведеться відмовитись від чергових нагород і свят. Але є інший шлях, можна попризначати і далі масажистів, сексологів, фінансових махінаторів і власників компромату на владу в посольства і думати що з дипломатією в нас все ок…