Пишний, Смілянський і конфлікт інтересів
Здається, в Україні остаточно оформилося нове незалежне утворення. І ні, це не Монако і не Ватикан. Це – Національний банк України, який під керівництвом Андрія Григоровича Пишного перетворився на окреме феодальне князівство або власне царство. Там свої закони, своя вендета і своя, дуже вибіркова, сліпота.
Слідкуйте за руками, бо це справжній політичний стендап. Причому дуже низькопробний.
Президент, якого я доволі часто обґрунтовано критикую, підписує закон про банк фінансової інклюзії. І це рішення я всіляко підтримую. Бо влада роками пафосно розповідає, що людям у селах, на прифронтових територіях і в депресивних громадах конче потрібен доступ до базових фінансових послуг. Звучать гучні промови, народ аплодисменти, Рада голосує, Гарант ставить підпис. "Укрпошта" має стати ключовим інструментом цієї великої місії. Здається, що тут немає місця для "зради". Але так лише здається.
І що робить НБУ за кілька днів до старту цієї історії? Правильно. Голова Нацбанку бере і потужно, з розмахом кладе великий і товстий болт на ініціативу Зеленського. Він дістає свою регуляторну шашку і тупо рубає голову тому, хто цей проєкт тягне всі ці роки. Він звільняє Смілянського. Бо якщо проєкт, політично підтриманий владою, не подобається пану Пишному, то навіщо дискутувати? А ще є особистий конфлікт з очільником Укрпошти. Тож треба просто зачистити поле.
Те, що ми зараз бачимо — це вже навіть не інституційний конфлікт. Це публічний атака на адекватне рішення Зеленського і розвал "команди президента", який відбувається прямо у нас на очах. Коли голова Нацбанку відкрито воює не зі Смілянським, а з рішенням президента і з вже задекларованою логікою держави – це вирок системі.
Смілянський ну точно не поштовий Архангел Михаїл. До нього може бути мільйон питань – управлінських, фінансових, комунікаційних. Він дуже різкий у висловленнях. Але камон, хлопці! Тільки не Пишному сьогодні читати лекції про чистоту, компетентність і корпоративне управління. Бо трохи схоже на проповідь вовка про користь вегетаріанства.
Коли людина, навколо якої смердить Нацрадою Sense Bank, Міндічем та Веселим раптом одягає білий халат санітара державного сектору – це викликає лише гомеричний сміх. І запитання – чому власні амбіції у голови НБУ домінують над потребами держави і суспільства?
І тут є один пікантний нюанс, про який всі чомусь сором’язливо мовчать. Це ж класичний, еталонний конфлікт інтересів. Пишний контролює Ощад. А поштовий банк – це прямий хук у щелепу Ощаду. Це удар по його монополії на пенсіонерів, бюджетників і ту саму фінансову інклюзію, якою Ощад роками торгував як красивою вивіскою, збираючи комісії. І це відомо всім на ринку банківських послуг.
То що робить НБУ? Захищає банківську систему? Ага, щас. Він захищає стару ощадівську вотчину Пишного від конкурента.
Особливо смішно цей раптовий напад "регуляторної чесноти" виглядає на фоні історії із заступником голови правління Ощадбанку Стринжею. Щойно виникли питання до брудних тендерів і внутрішніх розкладів, як Печерська прокуратура за порадою голови безпеки НБУ Паламарчука тихенько вручає йому підозру. І що каже Ощадбанк? Правильно: "Підозра – це ще не вирок!". Ага. До речі, а чи розуміють ті, хто сьогодні стоять за цим, що ГАРАНТОВАНО отримають підозри ща це при зміні влади? І не всі встигнуть втекти з України.
І от тепер Пишний, який чудово знає всі ці ощадівські історії зсередини, раптом став головним ревізором країни. Серйозно? Тобто, коли Sense Bank рулив Веселий з Гагачем, НБУ раптом сліпне. А як тільки на горизонті з'являється поштовий банк – зір у регулятора стає, як у карпатського сокола.
Насправді, бачимо ще один сеанс колгоспного антикризу від Андрія Григовороича. Пишному просто треба відвести увагу від себе у справі міндічів. Щоб всі забули, кого треба "викликати" і хто кум Єрмака. І ось вам яскрава вистава: "поганий поштар" та "мудрий і строгий регулятор". Можна ще у суд подати на всіх, хто на це вказує.
Гарна спроба Андрій Григорович, але ні. Всі пам’ятають, хто ви і що ви. Але на Зеленського поклали зачотно, аплодую.
