Слайди замість рішень: де в бюджеті українська медицина?

Уряд презентував Бюджетну декларацію на 2027–2029 роки. Точніше, поки що - набір красивих слайдів про абстрактне економічне зростання, зниження дефіциту, підвищення зарплат і "світле майбутнє".

Але як лікаря мене цікавить не слайдова естетика, а реальність. Головне питання: де в цій декларації українська медицина? Якими будуть капітальні видатки на охорону здоров’я? Яким буде фінансування Програми медичних гарантій? Чи планується перегляд тарифів НСЗУ, які вже зараз не покривають реальну вартість медичної допомоги? Чи передбачене підвищення зарплат медиків, які тримають систему на межі виснаження? Де кошти на відновлення зруйнованих лікарень, розвиток реабілітації, модернізацію лабораторій? Де фінансування екстреної допомоги, яка працює під обстрілами?

Відповідей немає.

Є лише інфляція: 8,9% у 2027 році, 7,3% у 2028 році та 5,1% у 2029 році. Є прогноз девальвації гривні за 50 грн за долар. Є розрахунки середньої зарплати "на папері".

Але немає відповіді, що залишиться від фінансування медицини після того, як інфляція і девальвація просто "з’їдять" ці цифри.

Тому маю вже політичне питання до МОЗ і особисто до міністра Ляшка: чи існує взагалі стратегія розвитку медицини, чи все зводиться до презентацій і звітів про "успіхи", які не витримують зіткнення з реальністю лікарень?

Бо зараз таке враження, що МОЗ втратило суб’єктність у бюджетному процесі. Міністерство, яке мало б бути адвокатом системи охорони здоров’я, фактично мовчить, погоджуючись на роль статиста. Жодної публічної жорсткої позиції, жодної боротьби за ресурси - лише обережні формулювання і зручна тиша.

У декларації відсутнє будь-яке цілісне бачення післявоєнної медицини. Якою вона має бути? Якою має бути мережа лікарень? Яка роль держави, а яка - приватного сектору? Де місце медичної науки?

Окреме питання - кризові кейси, які вже зараз підривають систему.
Наприклад, проблема невиїзду бригад екстреної медичної допомоги під час повітряних тривог. Чи закладені в бюджет кошти на страхування медперсоналу, на закупівлю засобів індивідуального захисту, на спеціалізоване навчання і протоколи роботи в умовах обстрілів? Бо без цього будь-які розмови про "посилення екстренки" - це просто імітація без реального змісту.

Друга хронічна проблема - дефіцит медикаментів і витратних матеріалів. Лікарні вже працюють на межі, перекладаючи частину витрат на пацієнтів або виживаючи за рахунок гуманітарної допомоги. Чи передбачає бюджет системне вирішення цієї проблеми, чи знову все залишиться на рівні латання дірок і ручного управління? Бо без гарантованого забезпечення ліками вся система медичних гарантій перетворюється на декларацію без наповнення.

І третє - кадрова катастрофа, яка лише набирає обертів. Чи закладено в бюджет реальне, а не символічне підвищення зарплат медичним працівникам, включно з викладачами медичних університетів? Бо без цього ми втрачаємо не лише нинішніх лікарів, а й майбутніх. І тоді жодні декларації не допоможуть - просто не буде кому працювати в цій системі.

До речі, про науку. Після COVID-19, після війни, після безпрецедентного навантаження на систему - медична наука мала б стати пріоритетом. Але, як завжди, "не на часі". Це вже не просто помилка - це стратегічна короткозорість, яка коштуватиме країні років відставання.

Натомість усе більше виглядає так, що держава мовчки перекладає відповідальність на донорів, міжнародну допомогу та інвесторів. Але бюджетна політика не може будуватися на надії, що "хтось допоможе". Це не стратегія - це втеча від відповідальності.

Бюджетна декларація - це документ про пріоритети. І якщо в ній не видно медицини, це означає лише одне: медицина не є пріоритетом.

Хочеться вірити, що повний текст декларації змінить це враження. Але поки що все виглядає так, що українська медицина знову опинилася в ролі бюджетної сироти - системи, про яку згадують лише тоді, коли вона вже на межі колапсу.

Питання не лише до уряду. Питання до МОЗ і міністра: чи готові ви нарешті говорити правду і боротися за систему, чи й далі будете обмежуватися презентаціями, які не мають нічого спільного з реальністю?