Що українські політики можуть винести з праймеріз у Меріленді

Поки увага світових медіа зосереджена на глобальних конфліктах, економічній нестабільності та міжнародній безпеці, у США продовжують відбуватися вибори, які часто залишаються поза увагою української аудиторії.

Проте саме місцеві та проміжні кампанії нерідко демонструють політичні тенденції, які через кілька років стають стандартом для всієї демократичної політики.

Праймеріз, які цього тижня відбулися у штаті Меріленд, стали черговим підтвердженням того, що виборчі технології змінюються значно швидше, ніж багато політиків готові визнавати.

Як політичний консультант, я завжди дивлюся на такі кампанії не лише через призму результатів. Набагато цікавіше зрозуміти, чому одні кандидати отримують підтримку виборців, а інші — ні.

І деякі висновки можуть бути особливо корисними для України.

Виборці голосують не за програми, а за зрозумілі історії

Однією з головних особливостей американських кампаній останніх років є те, що кандидати дедалі рідше намагаються переконати виборця десятками сторінок програм.

Успішні кампанії будуються навколо простої та зрозумілої відповіді на запитання:

"Хто ця людина?"

Саме тому багато політиків у США фактично працюють як бренди.

Виборець може не знати всіх деталей економічної програми кандидата, але він повинен розуміти його роль.

Реформатор.

Менеджер.

Захисник.

Об’єднувач.

Представник нового покоління.

В Україні ми також бачили подібні приклади.

У 2019 році перемога Володимира Зеленського значною мірою базувалася не на програмі, а на дуже простому позиціонуванні: "нова людина проти старої системи".

Незалежно від подальших оцінок його президентства, з точки зору політичного маркетингу це була одна з найсильніших позицій останніх десятиліть.

Економіка залишається ключовою темою навіть під час кризи

Ще один важливий урок із Меріленду полягає в тому, що виборці продовжують оцінювати політиків через власний добробут.

Навіть у відносно заможному штаті головними темами кампаній залишаються:

• житло;
• податки;
• інфраструктура;
• вартість життя;
• робочі місця.

Для України цей урок може бути особливо актуальним після завершення війни.

Сьогодні природно, що питання безпеки та оборони домінують у суспільному порядку денному.

Однак історія показує, що після завершення великих воєн виборчий фокус дуже швидко зміщується до повсякденних проблем громадян.

• Робота.
• Доходи.
• Тарифи.
• Житло.
• Відновлення громад.

Політики, які будуватимуть кампанії виключно навколо військової риторики, можуть зіткнутися з новими суспільними запитами значно швидше, ніж очікують.

Коаліції стають важливішими за партії

Сучасна політика дедалі менше нагадує класичне протистояння партій.

У США успішні кандидати формують широкі коаліції, які об’єднують бізнес, громадські організації, професійні спільноти, релігійні групи та місцевих лідерів.

Фактично політик сьогодні керує не лише штабом. Він керує екосистемою прихильників.

Для України це також важливий сигнал. Після війни суспільство стане ще більш різноманітним.

• Ветерани.
• Внутрішньо переміщені особи.
• Українці, які повернуться з-за кордону.
• Волонтерський сектор.
• Місцеве самоврядування.
• Бізнес.

Кожна з цих груп матиме власні очікування від влади.

Перемагати будуть ті політики, які навчаться об’єднувати ці середовища навколо спільного бачення майбутнього.

Репутація знову стає головною валютою політики

У США вибори стають дедалі дорожчими.

Проте навіть великі бюджети не гарантують перемоги.

Чому? Тому що гроші можуть забезпечити охоплення. Але вони не можуть купити довіру. І це ще один урок для української політики.

Ми поступово переходимо від епохи телевізійних кампаній до епохи репутаційних кампаній.

У світі соціальних мереж, відкритих даних та постійної перевірки інформації репутація накопичується роками і може бути втрачена за кілька днів.

Саме тому довіра стає одним із найдефіцитніших політичних ресурсів.

Якими будуть наступні українські вибори?

Праймеріз у Меріленді показують тенденцію, яку ми спостерігаємо в багатьох демократіях світу.

Успішні кампанії майбутнього будуть менш ідеологічними та більш персоналізованими.

• Менше гасел.
• Менше партійних брендів.
• Більше історій.
• Більше довіри.
• Більше конкретних рішень для конкретних людей.

Для українських політиків це означає необхідність уже зараз думати не лише про політичні програми, а й про власне позиціонування в майбутній післявоєнній Україні.

Тому що виборець майбутнього голосуватиме не лише за того, хто говорить правильні речі.

Він голосуватиме за того, кому вірить.

І саме довіра може стати головною валютою української політики наступного десятиліття.