"Гострий меч" у рюкзаку: китайський лазер Lijian і нова реальність протидронової боротьби

Індустрія дронів

У Китаї розробили портативний лазерний пристрій Lijian для боротьби з безпілотниками. Цей лазер має вагу 25 кг і здатний знищити дрон за 4 секунди.

Зброя, яку довго вважали неможливою

Протягом останнього десятиліття зброя спрямованої енергії залишалася переважно приналежністю стаціонарних установок або великих бойових платформ — кораблів, броньованих машин, захищених об'єктів. Логіка була проста: потужний лазер потребує значних енергетичних ресурсів та розвиненої системи охолодження, і впихнути все це в компактний корпус, придатний для польових умов, здавалося завданням на межі фізичних можливостей. Саме тому демонстрація у Пекіні на виставці Defence Information Equipment and Technology Exhibition 2026 викликала таку увагу. Китайська державна компанія Harbin Xinguang Optic-Electronics Technology представила переносні лазерні комплекси Lijian II та Lijian III. Це системи, які один або двоє солдатів здатні нести на собі і розгортати безпосередньо на полі бою. Сама назва серії — "гострі мечі" — відображає не лише маркетинговий образ, а й технічну амбіцію: зробити зброю спрямованої енергії настільки ж особистою, як автомат.

Конструкція: мінімалізм під навантаженням

Обидві моделі побудовані за однаковою архітектурою з трьох компонентів: лазерний випромінювач, система повітряного охолодження і ручний пульт керування. Випромінювач важить близько 15 кг, система охолодження — приблизно 10 кг. Усі три блоки вкладаються в один рюкзак або сумку. Різниця між моделями — у вазі та, відповідно, у деяких характеристиках: Lijian II важить 30 кг, Lijian III — 25 кг, обидві споживають близько 2 кВт і коштують приблизно 2 мільйони юанів кожна, що відповідає близько $295 тис.

Тут варто зупинитися на питанні потужності. Заявлені 2 кВт суттєво менші за те, що зазвичай фігурує в публікаціях про бойові лазери, бо для стаціонарних систем мова йде про 20–150 кВт і вище. Однак саме це, мабуть, і є ключовим інженерним компромісом: справжнім проривом тут є розмір і вага, а не абсолютна потужність. Система не претендує на знищення дронів-камікадзе чи ударних БПЛА. Вона розрахована на виведення з ладу малих безпілотників через пошкодження сенсорів, оптики, кабелів або перегрів акумуляторів. Дальність ураження при цьому складає близько 500 м, тоді як стаціонарна версія серії — Lijian-10G — має дальність 1200 м. Це принципова різниця, яку виробник не приховує: мобільність досягнута ціною дальності вдвічі.

Швидкість ураження і цикл охолодження

Lijian III здатний знищити дрон за 4 с і потребує менше 5 с для охолодження перед наступним пострілом. Ці цифри важливі не самі по собі, а в операційному контексті, бо вони означають, що система може послідовно вражати цілі практично без паузи — принаймні за умов одиночних або малочисельних загроз. Проблема перегріву, яка традиційно обмежує ефективність лазерних систем у режимі тривалої стрільби, тут вирішена через повітряне охолодження з коротким циклом відновлення. Технічні деталі цього рішення виробником не розкриваються, що залишає простір для скептицизму щодо реальних можливостей у тривалому бою.

Суттєвою характеристикою є також кут підйому — обидві моделі мають кут нахилу понад 90 градусів, що дозволяє вести вогонь майже вертикально. Це важливо саме для протидронового застосування, оскільки БПЛА атакують не лише горизонтально.

Штучний інтелект як складова системи

Система використовує штучний інтелект для ідентифікації та ураження цілей, які входять у зону досяжності, з наведенням від зовнішніх сенсорів, зокрема радарів. Це не другорядна деталь, бо автоматизація виявлення і супроводу цілі є критичним елементом для ефективної роботи лазерної системи. На відміну від вогнепальної зброї, де оператор може уражати ціль інтуїтивно, лазер потребує точного, стабільного наведення і утримання променя протягом кількох секунд. Людський оператор за цих умов є найслабшою ланкою — тремор, фізична втома, стрес у бою суттєво знижують точність. ШІ вирішує цю задачу частково, але зміщує іншу проблему: система стає залежною від якості сенсорного контуру і надійності зовнішнього радарного наведення.

Компанія Harbin Xinguang повідомила, що зброя вже розгорнута на деяких китайських об'єктах, включно з військовими аеродромами. Це свідчить про те, що принаймні частина технічних ризиків уже пройшла первинну перевірку — хоча рівень цього розгортання і умови його застосування залишаються невідомими.

Економіка знищення: чому лазер дешевший за ракету

Одним із найвагоміших аргументів на користь лазерних систем є вартість одного ураження. Лазерна зброя вважається ефективною проти дронів, оскільки може знищувати БПЛА в повітрі за відносно низькою вартістю порівняно зі збиттям дронів кулями або артилерійськими снарядами. Ця логіка набула особливої гостроти в контексті українського досвіду: традиційні ракети-перехоплювачі, такі як Patriot PAC-3, коштують від 3 до 4 мільйонів доларів за одиницю; більш бюджетні альтернативи, як IRIS-T, — близько 430 тисяч доларів, а NASAMS/AIM-120 — від 1 до 1,5 мільйона доларів.

Масовані атаки дешевими дронами утворили фундаментальну асиметрію: нападник витрачає тисячі доларів, захисник — сотні тисяч. Зброя спрямованої енергії принципово розриває цю вартісну криву — зводячи вартість одного ураження до майже незначних рівнів і забезпечуючи необмежений "магазин" доти, доки є електроживлення. Лі Цзянь при ціні 295 тисяч доларів за одиницю не є дешевим рішенням для первинного придбання — але вартість кожного наступного "пострілу" наближається до нуля, що у довгостроковій перспективі робить систему економічно привабливою для регулярного застосування.

Технічні межі: де "гострий меч" тупіє

Попри конструктивні переваги, система має обмеження, які не є недоліками конкретної моделі — вони є властивостями лазерної зброї як такої. Дощ, туман, дим і пил розсіюють промінь і знижують ефективну дальність та потужність ураження. Для системи з базовою дальністю лише 500 м будь-яке погіршення атмосферних умов може фактично вивести її за межу боєздатності. Міська забудова та складний рельєф унеможливлюють застосування там, де немає прямої видимості.

Ключова тактична проблема — часовий фактор ураження. Лазер не знищує ціль миттєво: йому потрібно кілька секунд утримання на одному БПЛА. Швидкий маневруючий FPV-дрон, що летить зі швидкістю понад 100 км/год, може вийти із зони ефективного ураження за цей час. Ще складніша ситуація при атаці роєм: система здатна обробляти цілі послідовно, але не одночасно, що означає, що при координованій атаці 20–30 дронів одночасно вона буде структурно перевантажена незалежно від швидкості охолодження.

Аналітики RAND підкреслюють, що зброя спрямованої енергії поки що не досягла рівня надійності, стійкості та масштабованості, необхідного для тривалого застосування на полі бою, особливо в таких насичених дронами середовищах, як українське. Це загальний висновок стосовно галузі, а не конкретно щодо Лі Цзянь — але він окреслює контекст, у якому слід оцінювати нову китайську розробку.

Глобальна гонка: хто ще шукає свій "меч"

Поява переносного лазера від Harbin Xinguang відбувається на тлі широкого міжнародного змагання за ту саму нішу. США і Китай домінують за кількістю і рівнем розвитку програм; серед ключових американських систем — HELIOS потужністю 60–150 кВт на есмінцях і DE M-SHORAD потужністю 50 кВт на машинах Stryker. Ізраїль розробив Iron Beam потужністю 100 кВт — першу бойову лазерну систему протиповітряної оборони, яка пройшла реальні випробування проти дронів і ракет. Велика Британія планує оснастити чотири бойові кораблі системою DragonFire.

Окремий трек — розробки на передовій. Українська система Sunray від компанії LAZR пройшла бойові випробування менш ніж за 18 місяців при бюджеті 2 мільйони доларів і демонструє вартість одного ураження близько 50 центів при ціні одиниці 300 тисяч доларів. Українська система "Тризуб" від Celebra Tech отримала ШІ-наведення, автоматичне захоплення та супровід цілі, інтеграцію з радарними системами і розміщена на мобільній причіпній платформі — з заявленою дальністю ураження розвідувальних БПЛА до 1500 м.

Американська армія рухається системніше: через оперативні експерименти армія США дійшла висновку про великий потенціал зброї спрямованої енергії, особливо завдяки надзвичайно низькій вартості одного пострілу та природній великій місткості "магазину". Водночас здатність систем витримувати жорсткі та брудні умови поля бою потребує доопрацювання, а промисловість ще не готова до їх масштабного виробництва.

Що означає "переносний" у контексті пʼятого покоління конфліктів

Поява Lijian II та III є не просто технічним досягненням — це концептуальний зсув у тому, де саме розміщується протидронова оборона. Донедавна вона організовувалася навколо захищених позицій, транспортних засобів або великих установок. Якщо переносний лазер реально функціонує в польових умовах так, як заявлено, протидронова зброя спускається до рівня відділення або навіть окремого солдата.

Прорив системи полягає у високій мобільності: солдати можуть розбирати компоненти для перенесення на полі бою замість того, щоб бути прив'язаними до постійно встановленої на транспортному засобі або кораблі платформи. Це змінює тактичну геометрію: невелика піхотна група, що діє у відриві від основних сил, отримує власний засіб боротьби з повітряною розвідкою і малими ударними БПЛА — без потреби викликати підкріплення або сподіватися на прикриття з позиційних систем.

Відкритим залишається питання сукупної бойової навантаженості солдата. 25–30 кг лазерного комплексу — це вага, яка додається до стандартного спорядження. В умовах активного маневру або тривалого пішого переходу це обмеження може виявитися вирішальним. Реальне бойове застосування, найімовірніше, передбачатиме розподіл між двома-трьома бійцями.

Перехідна зброя перехідної епохи

Lijian II та III — не кінцева точка еволюції лазерної зброї, а черговий крок у напрямку, який уже не викликає сумнівів. Дрони остаточно стали масовою тактичною зброєю, і жодна армія світу не може дозволити собі ігнорувати вартісну асиметрію між нападом і захистом. Лазерні системи є відповіддю на цю асиметрію — не ідеальною, не позбавленою обмежень, але принципово іншою за своєю економікою.

Переносний формат, попри всі компроміси щодо потужності і дальності, відкриває новий оперативний вимір. Якщо технологія охолодження продовжуватиме вдосконалюватися, а системи наведення — ставати надійнішими, наступне покоління таких комплексів може позбутися частини нинішніх обмежень. Поки що Lijian — це зброя перехідного моменту: вона вже виходить за межі того, що вважалося можливим, але ще не досягла того, що буде потрібне. У цьому зазорі між здатним і необхідним і розгортається нинішня гонка лазерних озброєнь — технічно складна, стратегічно невідворотна.