Польща – Україна: як розвести лохів (закреслено - електорат) на патріотизмі

Політика - дивовижна професія. Якщо не виходить похвалитися економікою, медициною чи боротьбою з корупцією, завжди можна відкрити старий архів, витягти звідти історичну образу, гарненько обтрусити пил і урочисто оголосити: «Ось він - головний виклик нашої епохи!»

Сценарій простий.

Сідає один клоун у президентське крісло, одягає вираз обличчя професора історії й починає думати: чим би таким розбурхати народ? Росія? Та ну її. У неї ядерна дубина, та й узагалі може відповісти чимось неприємним. Значно безпечніше воювати з пам'ятниками, назвами вулиць і людьми, яких уже десятки років немає серед живих.

Тим більше, що пам'ятник Бандері в Україні стоїть ще з 2007 року. Вулиці давно перейменовані. Усе це існувало багато років, але раптом саме тепер стало загрозою цивілізації. Заяви протесту? Було. Нудно. Санкції? Нецікаво. О! А давайте заберемо у Зеленського орден Білого Орла!

І ось уже закипіла польська патріотична кров. Телестудії, соцмережі, експерти широкого профілю, які ще вчора пояснювали, чому дорожчає картопля, сьогодні читають лекції про історичну пам'ять.

Але через східний кордон сидить інший клоун. І теж чудово знає закони політичного цирку. Думає: «Відібрати орден? Та це ж подарунок!» І відправляє його назад. Причому не дипломатичною поштою. А Новою Поштою.

Тут уже закипіла українська патріотична кров. «Правильно! Молодець! Треба було ще тим орденом по голові дати!» Єдина проблема - Зеленський занизький зростом і трохи не дотягнувся б. Але сама ідея, припускаю,  народові сподобалася б.

Щоправда, потім з'ясувалося, що прем'єр Дональд  Туск рішення про позбавлення ордена так і не підписав. Але кого це вже цікавить? Орден поїхав. Серіал запущено.

Не повертати ж посилку.

Далі до вистави підключилися колишні президенти, колишні міністри, нинішні політики й усі, кому давно хотілося хоч на хвилину повернутися в центр уваги.

Польські діячі почали демонстративно повертати українські нагороди.

І тут виникає драматичне питання. А що робити простому патріоту, якщо жодного ордена в нього немає? Українцям в Польщі, мабуть, доведеться повертати картку лояльності «Biedronka». А поляки в Україні, мабуть, відповідатимуть картками «Сільпо».

Щоправда, українців у Польщі значно більше, ніж поляків в Україні. Тут статистика грає не на польську користь. Але нічого. Політтехнологи ще щось вигадають. Без роботи вони точно не залишаться.

І тут на сцену виходить Лешек Міллер зі своєю, сподіваюся, вже безсмертною фразою, що краще бути російською онучею, ніж бандерівським підгузком. Якби я стояв поруч, то пояснив би пану колишньому прем'єру одну дрібницю. У радянській армії мені доводилося носити російські онучі. Запах там був настільки переконливий, що жодних додаткових аргументів не потребував. А ось бандерівських підгузків історія не знає. Бо за часів Бандери їх ще просто не винайшли.

Дивно, що з Києва не пролунало дипломатичне повідомлення: «Україна поважає право пана Міллера бути російською онучею». І як жест доброї волі можна було б знайти пару справжніх онуч і теж відправити Новою Поштою.

Було б цікаво подивитися, що польська політична думка придумала б у відповідь. Нові шкарпетки - надто слабко. А от уживані могли б стати вагомим внеском у розвиток міжнародної дипломатії.

Навроцький, схоже, уже бачить себе новітнім Тадеушем Костюшком. Його рейтинг летить угору.  Зеленський теж несподівано перевтілився мало не в Степана Бандеру — хоча це явно не той історичний персонаж, з яким він себе коли-небудь асоціював. Але що не зробиш заради рейтингу. Особливо коли впертий Залужний ніяк не хоче зникати з соціології, попри всі політичні вправи.

І дивне диво. Ще вчора українці сперечалися про Міндіча, «Династію» та іншого Мідаса. Сьогодні всі миттєво стали професорами польсько-українських відносин.

Так само, як кілька років тому були вірусологами.

Потім - військовими експертами.

Потім - американськими політологами.

Тепер - істориками Центральної Європи.

Універсальні люди.

Лише жертви польсько-українського протистояння вісімдесятирічної давності, мабуть, дивляться на все це з небес з відчаєм  і думають: «Не було, не було і ось знову!».

Тим часом голова парламентського клубу «Право і справедливість» Маріуш Блащак в інтерв’ю  заявляє, що Україну треба «змусити поважати Польщу» — мовляв, закупити HIMARS і F-16. Логіка вражає. Замість будувати союз проти спільного ворога, можна ще трохи побряцати зброєю, погратися у залякування. Можливо, наступним кроком буде запропонувати відвоювати східні креси. Такі голоси вже звучать. Ще тихо. Але перші кроки зроблено.

Десь у Кремлі в цей момент Путін, мабуть, відкрив шампанське. Бо навіщо витрачати мільярди на пропаганду, якщо сусіди самі із захватом виконують її роботу?

Не здивуюся, якщо завтра російські спецслужби ще й підкинуть якусь провокацію під чужим прапором. Коли емоції киплять, достатньо одного сірника - і натовп сам зробить решту.

Тож продовжуйте. Повертайте ордени. Обмінюйтеся посилками. Змагайтеся в історичних образах. А Кремль тим часом аплодуватиме стоячи.

Бо найцінніший подарунок для Москви - це не чергова ракета. Це два сусідні народи, які замість дивитися на справжню загрозу починають із неабияким натхненням воювати... коментарями, символами, нагородами й власними нервами.

Мені скажуть, що Навроцький почав і Зеленський мусив відповідати. Як він інакше міг це зробити?  Не можна не погодитися – Навроцький явно взяв курс на конфронтацію з Україною. Принаймні вербальну. І відповідати треба було. Але так, щоб не ображати поляків. А демонстративне повернення ордена не дипломатичними каналами, а звичайною поштою – це плювок в обличчя полякам. Це звуження поля для діяльності тих політиків у Польщі, які не прагнуть розчухувати  старі рани.

Можливо, треба було заявити, що Україні болять жертви з обох сторін, зробити якийсь жест, котрий показав би, що Україна не хоче сваритися. Можна вибрати інші шляхи. Над цим треба було б добряче подумати, а не реагувати емоційно. Звісно, воно виглядало ефектно, але у вороже налаштованого Навроцького після цього рейтинг зріс на 8 відсотків. Нам це дуже треба?

****************************************************************************************************

У  журналіста Юрія Луканова є хоббі: він пише політичні епіграми, які називаються козюльками за назвою першої такої його книжки, котра так і називалася – «Козюльки». Потім була «Колода від Ющенка». А тепер ось просто перед початком карантину він видав - «Янелох», де головним героєм є ясно хто і його зеленська команда. Правда, треба сказати, що розширена агресія дещо змінила акценти, але там не лише про Самого, але й про його оточення.

Але, на думку автора, найкраща епіграма про путіна:

«Ніколи звичай не минеться,

Завжди на світі так було:

Коли стоїть, то @уєм зветься.

А як обвисне – так @уйлом».

Чимало епіграм анімовано. Зокрема і ця.

В інавгураційній промові Зеленський сказав, що всі ми тепер президенти. За словами, прем’єр міністра він черекз півроку сказав, що всі барани.

Ми гордо йшли в усій красі,

бо президентом були всі.

Розвіявсь в головах туман -

і кожен з нас тепер баран.

Про росіян там чимало. Зокрема, про знаменитого російського актора Валентина Гафта, який писав гострі епіграми. А потім назвався путіністом.

Це дуже прикро, що язик,

Котрий був гострий, наче жало,

Поміж сідницями проник

Й лоскоче лідера сідало. 

Книжка має кишеньковий формат.  

Вона коштує 100  гривень. Крім того, можете придбати примірник  попередньої книжки того ж автора  "Колода від Ющенка" за 75 гривень.

Останнім часом замовляють навіть «Козюльки». Зважаючи на те, що їх залишилося всього лише пару десятків примірників і вони вже раритет, то їхможна купити за 100 грн.

Бажаючі напишіть мені на мою електронну пошту [email protected]у віконці "тема" запишіть "Янелох". Там вкажіть: 1. Кількість примірників, яку ви хочете придбати. 2. Номер Нової пошти 3. Номер свого мобільного телефону й ім'я. 4. Чи підписувати вам книжку? Попереджаю: почерк у мене жахливий. З цим нічого не можна зробити:( 5. Пропоную вибрати варіант оплати: або післяплатою, але це на 2 відсотка дорожче, плюс 20 грн за переказ грошей, або на мою картку в Приваті: 5363542109373333.. Доставка за рахунок отримувача.