Чи вдасться генералу Безручку примирити Київ з Варшавою?

Закон про Український Національний Пантеон вчергове спровокував антиукраїнську хвилю серед польських політиків. Для більшості правих, це рішення стало "плювком в обличчя полякам", у відповідь на який вони вимагають депортувати усіх українських біженців та ухвалити закон про заборону пропаганди бандеризму.

Водночас, для решти польських еліт ключовим питанням, звісно, є те, чи будуть включені до Пантеону ті борці за незалежність Української держави, яких поляки вважають відповідальними за Волинську трагедію - Степан Бандера, Роман Шухевич та Клим Савур.

Міністр Сибіга планує візит до Варшави з компромісною пропозицією включити до Пантеону Марка Безручка, генерала армії Української Народної Республіки.

Підставою для цього є те, що генерал Безручко у 1920 році разом із польськими силами захопив Київ та захищав Замостя від радянських військ. Сьогодні на його честь, названо сквер у варшавському районі Воля та кругове перехрестя у Вроцлаві. Що дає підстави вважати його компромісною фігурою, включення якої до Пантеону може розглядатись, як перша спроба примирення між Києвом і Варшавою за останні місяці.

Вважаю цю ініціативу за нашого боку виправданою та вчасною.

Від самого початку польсько-українського конфлікту, який на мою думку, є провокацією проросійських сил та послаблює обидві сторони, я займала проукраїнську позицію, яка зводиться до того, що Україна має повне право на власне трактування історії та вшанування власних героїв. Ця позиція є незмінною.

Водночас, я вважаю, що пошук компромісу у складному питанні історичних інтерпретацій - це перший крок до взаєморозуміння та відновлення добросусідських відносин.

Той градус антиукраїнських настроїв, який ми зараз бачимо у польських соціальних мережах, де згідно даних останнього моніторингу Data House Res Futura, 9 з 10 дописів що стосуються українців є негативними, потрібно терміново знижувати.

Я розумію, що цей крок з нашого боку не зможе кардинально змінити ситуацію, але він може стати підґрунтям для відновлення діалогу. Очевидно, що для її поліпшення ситуації потрібна активна взаємодія з польського боку, в першу чергу, з боку політичних еліт та громадянського суспільства. Цього потребує, як Київ, так і Варшава.

Але найбільше - цього потребують українці та поляки, які прагнуть мирного та взаємовигідного майбутнього. Незалежно від того, по який бік кордону вони перебувають.