Саміт НАТО в Анкарі: від планів з посилення оборонного потенціалу до конкретних контрактів

Центральною темою саміту НАТО в Анкарі стало збільшення воєнних видатків і виробництва зброї в межах Альянсу. Тому й увага до Форуму оборонних індустрій, з якого розпочався саміт, була особливо помітною. За даними структур НАТО, оборонні витрати європейських союзників і Канади зросли з минулого року на 20% порівняно з 2024-м, або на 139 мільярдів доларів. Цьогоріч прогнозують ще 11% зростання.

Генеральний секретар НАТО Марк Рютте анонсував нові контракти на закупівлю озброєння на десятки мільярдів доларів. На його думку, це мало б стати черговим стимулом до посилення трансатлантичного співробітництва.

Проте, як зауважує Politico, кошти на це в Європі виділятиме ЄС, а він має дещо інші пріоритети. Євросоюз орієнтується насамперед на розвиток власної оборонки, щоб зменшити залежність від американських спроможностей у критично важливих сферах. Це особливо важливо на тлі заяв адміністрації США про скорочення військової присутності в Європі та дедалі менш прогнозованої поведінки Вашингтона.

Географічні обмеження на використання коштів є не лише у флагманській програмі SAFE з бюджетом 150 млрд євро, де частка компонентів з-поза меж ЄС не має перевищувати 35% вартості зброї. Діють вони й у кредиті ЄС для України на 90 млрд євро, де основну частку – 60 млрд євро – відведено європейським та українським виробникам зброї.

В Анкарі анонсували, що НАТО придбає систему GlobalEye виробництва Saab, а окремі країни-члени розглянуть доцільність закупівлі стратегічного військово-транспортного літака A400M компанії Airbus. Озвучили також плани щодо європейського виробництва зенітних ракет Stinger компанії RTX; техніко-економічного обґрунтування для розширення виробництва ракет AMRAAM компанії Raytheon у Європі; європейського центру технічного обслуговування ракет-перехоплювачів PAC-3 Patriot компанії Lockheed Martin; а також спільного проєкту Lockheed Martin і Rheinmetall з виробництва ракет ATACMS у Німеччині.

І не можна сказати, що стурбованість Європи непрогнозованістю Вашингтона безпідставна. На тлі нової хвилі обміну ударами між США та Іраном і, як наслідок, чергового призупинення Тегераном руху суден через Ормузьку протоку президент США Дональд Трамп змінив добрий гумор щодо європейських союзників, продемонстрований на саміті G7, на роздратування. На спільній пресконференції з президентом Туреччини Реджепом Таїпом Ердоганом він заявив, що прибув на саміт НАТО лише з поваги до свого турецького «друга», і повернувся до звичних випадів проти європейських колег через їхню «недостатню» лояльність і допомогу у війні з Іраном.

Виступаючи на Форумі оборонних індустрій, президент Володимир Зеленський привернув увагу до успіхів України у протистоянні російській агресії завдяки масштабуванню дронових ударів на середні й далекі дистанції. Він наголосив: НАТО недоцільно залишати поза Альянсом країну з такими військовими спроможностями. Зеленський також закликав партнерів допомогти Україні з ППО та розвивати власні європейські потужності з виробництва протиракетних систем, включно з  Patriot, темпи американського випуску яких не покривають європейських потреб.

Сьогодні, 8 липня, запланована чергова зустріч українського й американського президентів, під час якої планується обговорення можливості посилення тиску на росію, аби примусити її до миру. Спостерігачі оцінюють результативність цієї зустрічі доволі скептично – особливо на тлі нещодавніх звичних заяв Трампа про чергову «чудову» телефонну розмову з путіним і про нібито зацікавленість останнього в припиненні війни.

Однак ситуація сьогодні суттєво змінилася на користь України, і Вашингтон це усвідомлює. Більше того: американська розвідка попереджає про можливі напади чи військові провокації росіян проти Польщі в найближчі місяці. Це може вивести війну в Європі на новий рівень і спричинити ескалацію між москвою та НАТО. Тому примусити путіна припинити кровопролиття зараз – в інтересах не лише України, а й усього Альянсу, зокрема США.

Аналітика Київського Безпекового Форуму