Країна "силових рішень"

Один із тих днів, коли окремі новини складаються в дуже тривожну картину.

Спочатку суд за позовом директора ДБР та його брата забороняє публікувати Слідство.Інфо розслідування про 143 об’єкти нерухомості, які, за даними журналістів, належать братові очільника бюро. Не спростування фактів чи пояснення походження майна, а саме тупа та примітивна заборона на публікацію.

Потім ДБР приходить з обшуками до власника виробника дронів "Вирій" та до власника видання Бабель, яке нещодавно опублікувало резонансне розслідування про полк "Скеля" та загибель військовослужбовців. При цьому директор ДБР сьогодні ж заявляє, що про описані в розслідуванні факти відомству раніше не було відомо.

Обидві ситуації я особисто сприймаю як спробу впливу на роботу медіа.

І в цей самий день з’являється новина про вбивство головної підозрюваної у справі замаху на Вадима Єрмолаєва — справі, в якій, за інформацією Українська правда , фігурує співробітник ГУР. Питання, як вона перетнула кордон з Україною, у той момент, коли вже мала бути оголошена у міжнародний розшук, залишаємо відкритим…

Вчора ж президент увів у дію санкції РНБО проти колишнього нардепа Борислава Берези.

Кожну з цих історій можна пояснювати або розбирати в юридичних деталях. І на перший погляд вони не мають нічого спільного. Але разом вони показують дещо значно важливіше і загрозливіше.

Ми дедалі частіше бачимо, як силові структури стають основними героями суспільно-політичного життя. Вони присутні в найгучніших конфліктах, вони формують порядок денний, вони намагаються впливати на медіа, бізнес, політику і суспільні процеси. І це дуже-дуже небезпечна тенденція. Коли дедалі більше суспільно важливих конфліктів переходять із площини відкритого судового розгляду в площину санкцій, заборон, силових рішень або боротьби за інформаційний вплив, це лише посилює відчуття хаосу.

Тому що під час війни країна потребує сильних інституцій, а не країни, в якій усе більше рішень, конфліктів і суспільних процесів проходять через силовий блок. Жодна демократія не може нормально розвиватися, коли правоохоронні органи, спецслужби та інші силові структури починають відігравати надмірну роль у суспільному житті, а їхній вплив стає більшим за вплив інститутів контролю, права та публічної відповідальності.

Найгірше, що ці процеси вже давно виходять за межі окремих історій чи окремих прізвищ. Йдеться про атмосферу, в якій дедалі більше питань вирішується через тиск, вплив або демонстрацію можливостей.

В жодній країні це ніколи не призводило до хороших наслідків.

Ситуація дуже і дуже загрозлива.