Двічі в одну річку - доля полоненого окупанта

Чотири року тому 12 липня 2022 року у бою під селом Дементіївка Дергачівського району Харківської області під російським кордоном наша добровольча бойова група "Кедр" ГУР МО, у якій я тоді служив, взяла у полон свого першого російського солдата. Не буду описувати деталі того драматичного бойового епізоду. Про них можна прочитати тут.

Але зупинюсь детально на подальшій долі того російського полоненого, якого я через кілька днів після взяття у полон першим детально опитував у спецблоці харківської лікарні, де він лікувався під кульового поранення прикутим наручниками до койки під наглядом конвоїрів з ВСП.

Наш полонений Станіслав Трутнєв народився в Україні у Запоріжжі у 1989 році, його батьки згодом переїхали до північного російського Мурманська, де він виріс, отримав мав дві вищі освіти, а згодом пішов служити на контракт на російський флот, де дослужився до молодшого офіцера у званні лейтенанта. Він виявився не просто командиром розгромленої тоді групи морських піхотинців з тодішньої 200-ї "арктичної" мотострілецької бригади (в/ч 08275), що базується у м.Печенга Мурманської області, що входила до складу берегових військ Північного флоту ВМФ РФ. Станіслав Трутнєв, чиє атлетичне тіло було всіяне різними кельтськими татуюваннями, мав позивний Кельт і був для нас справжньою "великою рибою" - морським спецпризначенцем, водолазом-розвідником зі 140-го загону спеціального призначення по боротьбі із ПДСС (підводними диверсійними силами і засобами) в/ч 69068 у селищі Відяєво біля Мурманська, де дислоковано базу Північного флоту добре відому з репортажів про загибель підводного човна "Курськ" у серпні 2000. Позаяк я сам дайвер, ця викликало у мене особливий інтерес. Не кожен день потрапляє у полон ворожий морський спецпризначенець. Загони водолазів-розвідників ПДСС мають спеціальну підготовку і головне завдання - захист кораблів і берегових споруд від диверсійних дій та проведення спецоперацій у тилу противника. Це справжній морський спецназ подібний до американських seals, тільки із більшою саме водолазною підготовкою. Трутнєв мав досвід складних глибоких занурень до 60 метрів у сухих гідрокостюмах. І не зважаючи на таку свою суто морську підводну бойову спеціалізацію, пішов на сухопутну війну командиром групи морської піхоти добровільно. Як він сказав, щоб отримати перше офіцерське звання. Детальна його розповідь про розгром його бойової групи і потрапляння у полон - отут. Яким же було моє здивування, коли я побачив інтерв`ю Станіслав Трутнєва під заголовком "Відверте інтерв'ю з російським офіцером! Мені сподобалось, як мене взяли в полон!" у таборі для полонених, які він дав у лютому 2023 року моєму колишньому підлеглому журналісту Любомиру Ференсу.

Там росіянин відверто брехав про свою бойові звитяги, зокрема про те, що нібито тоді у боях 11-12 липня під Дементіївкою врятував всю свою групу. При тому, що наші бійці зібрали з неї тоді чимало трофеїв і військові квитки з кількох понівечених тіл, що так і залишилися гнити у лісочку на височині на південній околиці Дементіївки. У розповіді Трутнєва мене потішило, як він віддав належне професійним діям нашої бойової групи, яка його полонила і надала меддопомогу, без чого він неодмінно сконав би. Але загалом мене роздратувала не тільки його відверта брехня про долю його бійців, але і певне таке загальне зухвальство, відсутність розкаяння за участь у агресивній війні, і нарікання на довгий процес перемовин про його обмін. Зрештою він був обміняний 23 квітня 2023 року пробувши у полоні 9 з половиною місяців.

Мені стало цікаво, а що зараз із ним? Після недовгих пошуків виявилося, що у жовтні 2024 року колишнього військовополоненого Станіслава Трутнєва, 22 червня 1989 року народження із особистим номером Э-644686 у званні старшого матроса наказом головнокомандувача ВМФ РФ було призначено на посаду старшого розвідника-водолаза групи боротьби з підводно-диверсійниим силами і засобами (ПДСС) 25-го загону спеціального призначення Дніпровської річкової флотилії Чорноморського флоту Головного командування ВМФ РФ. Виходить, що не сиділося нашому Кельту на гражданці після полону, повернувся знову на війну тільки вже у рідну йому водну стихію, хоч і не офіцером, а старшим матросом. Дніпровська річна флотилія ЧФ - це нове оперативно-тактичне з`єднання окупантів, що входить до 810-ї чорноморської бригади морської піхоти, створене у березні 2024 року наказом тодішнього міністра Шойгу як відповідь на наші успішні десантні операції на Дніпрі із висадками і створенням плацдармів на лівому березі Дніпра у районі Козачих Лагерів і Кринків. Зважаючи на наші успіхи у Чорному і Азовському морях, у блокуванні Криму, у стримуванні ворога на південній ділянці фронту у нижній течії Дніпра, сподіваюся вже другий раз у полон розвідник-водолаз Трутнєв не потрапить, а закінчить своє нікчемне життя. Принаймні, ми докладемо до цього максимальних зусиль.