Нелегальні перевезення вбивають: чому органи влади та депутати заплющують очі на катастрофу
Вранці 9 липня на трасі Київ–Одеса вантажівка зіткнулася з мікроавтобусом, внаслідок чого загинув 15-річний хлопець, ще понад десяток пасажирів потрапили до лікарні. За даними поліції, мікроавтобус здійснював "приватні пасажирські перевезення" - розмите формулювання, за яким, як правило, ховають комерційні рейси, щоб уникнути ліцензування, оподаткування та контролю Винуватцем ДТП попередньо вважають водія вантажівки. Водночас якщо перевезення здійснювалися нелегально, у пасажирів можуть виникнути серйозні труднощі з отриманням страхових виплат і відшкодуванням збитків. І це черговий страшний наслідок нелегального ринку перевезень. Отже, цей блог про те, чому держава досі не може навести лад і дозволила вирости тіньовій індустрії безкарності. Ціна цьому – життя людей.
Тіньовий ринок, який вийшов з під контролю
У червні поточного року чотири асоціації перевізників – Федерація роботодавців транспорту, Асоціація міжнародних автомобільних перевізників, Асоціація автомобільного транспорту та Всеукраїнська асоціація автостанцій звернулися до прем'єрки Юлії Свириденко та попередили: тіньовий сектор ринку міжнародних перевезень перетворився на паралельну економіку - із рекламою в соцмережах, готівковими розрахунками і водіями без оформлення. За оцінками асоціацій, у тіні працює понад тисяча перевізників і щонайменше п'ять тисяч мікроавтобусів, а річний обіг сягає близько 23 мільярдів гривень, які під час війни минають бюджет. За оцінками депутата Крейденка, цей обсяг вдвічі менше і становить близько 10 млрд грн. Але це теж величезна сума для бюджету воюючої країни.
Найбільше уваги привертають так звані "перевізники 8+1" - це власники мікроавтобусів до дев'яти місць, які користуються прогалинами законодавства для перевезень без ліцензій. Фактично пасажирів перевозять машини, які дуже рідко або взагалі ніхто не перевіряє. Ані наявність ліцензії, ані технічний стан транспорту, ані режим праці водія, ані наявність страховки. Водії-нелегали здійснюють по 4–6 рейсів на місяць без нормального сну та відпочинку, але хто звертає на це увагу, якщо йдеться про заробіток? Результат – зростання аварійності. Національна поліція фіксує стрімке збільшення ДТП за участю автобусів і мікроавтобусів: з 586 у 2022-му до 823 у 2025-му, а лише за I квартал 2026-го — вже 219.
Легальні компанії, які перевіряються регулярно і які платять податки, дотримуються норм і забезпечують безпеку, просто не витримують конкуренції з "нелегалами".
Укртрансбезпека визнає власну неспроможність
Найбільш промовистим є фактичне визнання цього самою Укртрансбезпекою. У відповіді на офіційний запит очільник Укртрансбезпеки Микита Лагунін підтвердив: інспектори склали понад тисячу протоколів на нелегалів, але 645 із них (майже дві третини) закрили, повернули на доопрацювання або просто "згоріли" через порушені процесуальні строки. Тобто, левова частка порушень не завершилася жодним реальним покаранням і ніхто не відчув наслідків!
До цього варто додати штрафи в 17–34 тисячі гривень. Насправді для нелегалів ця сума нижча за дохід від одного рейсу мікроавтобусом за кордон (білети коштують близько 2-4 тис. грн, залежно від маршруту). Для них це не штраф, а копійчана "плата за вхід" у бізнес, що й так будується на ухиленні від податків. Тому було б дивно очікувати стримувального ефекту там, де порушення економічно вигідніше за легальну роботу.
Показово й те, що відомство досі не веде окремої статистики перевезень по схемі "8+1" - найпроблемнішому сегменті ринку. Немає навіть базових цифр, без яких неможливо оцінити ні масштаб проблеми, ні реальний прогрес протидії нелегалам. Це виглядає не як системна робота, а як імітація діяльності: точкові рейди замість постійних міжвідомчих груп за участю Укртрансбезпеки, податкової, Нацполіції, Держпраці та Бюро економічної безпеки, про які давно просять самі перевізники.
А тим часом Укртрансбезпека скаржиться на "недосконале законодавство" і сподівається на законопроєкт №11025, який передбачає підвищення штрафів та посилення відповідальності.
Депутати, які люблять публічно обурюватися черговою трагедією на дорогах, за майже 2,5 роки не спроміглися провести законопроєкт бодай через комітет. Схоже, що сподіватися на це годі, адже у очільника Комітету ВРУ з питань транспорту Юрія Кіселя є власні проблеми. Він засвітився на плівках Міндіча, а в грудні взагалі отримав підозру від НАБУ за отримання хабарів за голосування у Верховній Раді. Складно уявити, як депутат, якого підозрюють у хабарництві, боротиметься з тими самими хабарями, які платять нелегальні перевізники, дуже складно…
Варто поставити депутатам просте запитання: скільки ще людей мають загинути, перш ніж законопроєкт, що лежить у комітеті нарешті буде розглянутий? Чи нехай скажуть, що їм заважає? Лобі нелегалів, байдужість, чи розрахунок на те, що "якось воно само вирішиться"? Ні, не вирішиться!
Бездіяльність, яка коштує життів
І мова не лише про депутатів. Коли громадські організації звертаються до прем'єр-міністра з проханням системно взятися за проблему, а профільна служба фактично визнає власну неефективність, стає зрозуміло: проблему треба вирішувати гуртом. Що заважає Кабміну створити робочу групу, долучити депутатів, громадські організації та бізнес? Всі - від асоціацій перевізників до регулятора насправді знають про проблему, знають слабкі місця законодавства. Отже бракує іншого – політичної волі довести справу до кінця: ухвалити закон, встановити штрафи, які справді б'ють по гаманцю нелегалів, і перетворити разові рейди на постійний міжвідомчий контроль.
Поки цього не станеться, кожна новина про перекинутий мікроавтобус на трасі виглядатиме як гірке дежавю.
Невже там, наверху не розуміють, що тіньовий ринок пасажирських перевезень не абстрактна економічна проблема, а питання життя і смерті людей, які сідають у мікроавтобус, вважаючи, що перевізник подбав про їхню безпеку.
Боротьба з нелегалами – це не тільки про недоотримані податки. Це про людські життя. Нелегальний водій без тахографа, без нормального відпочинку, на технічно несправному транспорті – це бомба на колесах.
Легальний ринок потребує і вимагає справедливих правил: єдині вимоги до всіх (включаючи "8+1" на міжнародних рейсах), реальні штрафи, конфіскацію транспортних засобів за повторні порушення, цифровізацію контролю, співпрацю з митниками, прикордонниками, сусідніми країнами в решті-решт! Бо євроінтеграцію ніхто не скасовував.
І цю бездіяльність не треба шукати десь у кабінетах – вона видима неозброєним оком щодня на кордоні. Щонайменше сотня таких мікроавтобусів-нелегалів щодня скупчується на пунктах пропуску – їх неможливо не помітити, вони стоять у черзі відкрито, буквально на очах прикордонників і митників. Жодної квоти на перетин кордону для перевізників-нелегалів не існує, а отже й рахувати, скільки їх насправді проходить щодня, ніхто навіть не намагається. Держава зобов'язана регулювати цей потік за статусом перевізника – перевіряти ліцензію, дозвільні документи, реєстрацію – але роками системно заплющує на це очі. Ні прикордонна служба, ні митниця, ні Укртрансбезпека не роблять нічого, щоб зупинити цей конвеєр беззаконня, що працює просто під носом у контролюючих органів. І тут постає головне запитання: чи відповість держава на це хоч якимись діями, чи й далі вдаватиме, що не бачить сотень нелегальних авто на власному кордоні?
Україна активно рухається шляхом європейської інтеграції, гармонізуючи законодавство з нормами ЄС, зокрема в транспортній сфері. Однак масове процвітання нелегального ринку міжнародних пасажирських перевезень створює серйозний негативний вплив на співпрацю України з ЄС.
Нелегальний ринок вже формує в очах ЄС образ України як країни, де правила діють вибірково, а безпека на дорозі залишається на другому плані. Така ситуація не просто гальмує прогрес у наближенні до європейських транспортних стандартів і створює репутаційні ризики, вона віддаляє нас від Європи!
Громадськість і легальний бізнес уже сигналізують про проблему. Чи почують їх? Це питання, від якого залежить безпека тисяч пасажирів на дорогах України та Європи.
