Експорт української зброї під час війни: чи дозволять нові правила розблокувати ринок та захистити фронт?

Два тижні тому, першого липня, Україна офіційно відкрила експорт зброї. Уряд нарешті ухвалив таку довгоочікувану багатьма гравцями ринку постанову № 875, котра затвердила новий Порядок здійснення міжнародних передач товарів військового призначення та подвійного використання на період воєнного стану. Цей документ має збалансувати дві ключові речі: прибрати бюрократичні кайдани з експортерів і водночас гарантувати, що інтереси Збройних Сил України залишаться в пріоритеті.

Інтерес до українського озброєння

На тлі війни в Ірані на початку 2026-ого року у світі виник чималий попит на українські системи перехоплення безпілотників. Саме наші оборонні стенди збирають аншлаги на найпрестижніших світових майданчиках - від саудівського World Defense Show до французького Eurosatory. Українські безпілотні системи класів deep та middle strike, технології віддаленого керування вогнем та безцінні дані для навчання штучного інтелекту пройшли випробування реальним боєм. 

Станом на 2026 рік виробничий потенціал вітчизняних зброярів оцінюється в 50 мільярдів доларів. Однак державний бюджет здатний викупити лише невелику частку від цього обсягу. Для приватних та державних оборонних підприємств експорт - можливість завантажити цехи, зберегти унікальні інженерні кадри, залучити валютну виручку та реінвестувати її у розробку нових технологій для фронту.

Через очевидні безпекові ризики влада довго не наважувалася зробити цей крок. І ось нарешті, відповідна постанова - ухвалена.

П'ять головних революцій нових правил експорту

Донедавна система експортного контролю була зразком надмірної регуляції. Новий порядок точково ліквідує найбільші бюрократичні перепони за п’ятьма ключовими напрямками.

1. Кінець епохи «дозволів на переговори»

Раніше, щоб просто почати перемовини з іноземним клієнтом та підготувати контракт, компанія мала отримати окремий дозвіл від Державної служби експортного контролю (ДСЕК). Цей етап — від збору паперів до урядової постанови — міг тривати до року. Постанова № 875 розриває це замкнене коло. Тепер розробники та виробники, які зареєстровані у профільному реєстрі Міноборони, можуть укладати договори та подавати заяви на експорт без попереднього дозволу на ведення переговорів.

2. Чітке розмежування ролей

Раніше розмиті повноваження відомств перетворювали погодження документів на нескінченний «пінг-понг». Тепер правила гри та зони відповідальності чітко розписані:

– Держекспортконтроль: реєструє експортерів, видає та анулює дозволи, контролює кінцеве використання зброї та веде загальний облік.

– Міноборони: формує та щоквартально оновлює стоп-лист критичних товарів, які заборонено продавати за кордон, моніторить потреби ЗСУ та погоджує експортні ліцензії.

– МЗС: щоквартально оновлює білий список країн, куди дозволено продавати українську зброю.

– Міжвідомча комісія при РНБО: затверджує списки дозволених країн та критичних товарів, а також розглядає складні й виняткові кейси.

3. Жорсткий таймінг та принцип «мовчазної згоди»

Розгляд заявок раніше міг тривати понад три місяці. Тепер на весь процес відведено не більше 30 днів завдяки паралельній роботі відомств. Понад те, впроваджений революційний для оборонки принцип: якщо СБУ, Служба зовнішньої розвідки чи розвідка Міноборони не нададуть свій висновок протягом 15 календарних днів, транзакція вважається погодженою за умовчанням.

4. Полегшення бюрократії для союзників

Для країн, з якими Україна підписала офіційні угоди про оборонну співпрацю (зокрема в рамках так званих «Drone Deal»), процедура спрощена максимально. Такі постачання здійснюватимуться напряму, без залучення Міжвідомчої комісії при РНБО. Комісія втручатиметься лише у виняткових випадках — при продажі чутливих технологій, реекспорті або за наявності застережень від розвідки.

5. Чіткі правила відмови

Найболючішим моментом завжди була відмова в експорті через абстрактне формулювання «суперечить інтересам нацбезпеки». Тепер причини для відмови мають бути чіткими та обґрунтованими (санкції проти покупця, зв'язок з ворогом чи зрив державних контрактів самим виробником).

Якщо Міноборони блокує експорт партії зброї, аргументуючи це тим, що вона потрібна фронту, держава зобов’язана протягом 30 днів укласти з виробником контракт на її викуп. Якщо контракт за цей час не підписано, держава більше не має права використовувати цю причину для блокування експорту.

Перший історичний прецедент: українські дрони летять до Пентагону

Перший прорив в експорті зброї відбувся безпосередньо у день ухвалення постанови — 1 липня 2026 року.

Державна служба експортного контролю України видала перший в історії повномасштабної війни офіційний дозвіл на продаж за кордон готових бойових безпілотників. Отримала його українська компанія F-Drones на постачання своїх ударних комплексів F10 для потреб Міністерства оборони США.

Ця угода є унікальною з кількох причин:

 – Масштаб контракту: Україна експортує не просто компоненти, плати чи програмне забезпечення, а 2000 одиниць повністю готових ударних БПЛА F10.

– Жорстка конкуренція в США: Український дрон виборов цей контракт у змаганні. Американське представництво компанії (UDD Tech Corp.) виставило розробку на кваліфікаційні випробування Gauntlet I у Форт-Беннінг (штат Джорджія) в межах американської програми Drone Dominance Program із бюджетом в 1 мільярд доларів. Український F10 набрав 72,9 бала зі 100, увійшов у шістку найкращих серед 25 світових конкурентів та отримав фінансування від Пентагону.

– Експансія на ринок Штатів: Окрім прямого експорту, компанія запускає власне складальне виробництво безпосередньо в США (у містечку Голланд, штат Огайо). 

Безпекові запобіжники: як держава страхує фронт

Щоб відкриття експорту не спровокувало дефіцит зброї в окопах, уряд заклав жорсткі механізми контролю.

По-перше, виконання державних оборонних контрактів залишається абсолютним пріоритетом. Державні замовники систематично звітуватимуть про дисципліну постачань. Будь-яке порушення виробником зобов'язань перед ЗСУ миттєво анулює його експортний дозвіл. Поновити його можна буде лише після того, як борг перед українською армією буде повністю закритий.

По-друге, спрощений експорт дозволений лише для контрактів на суму понад 15 мільйонів гривень (це обмеження не стосується комплектуючих) та виключно з перевіреними країнами. А для захисту унікальних вітчизняних розробок від копіювання чи витоку технологій розвідувальні органи зберігають повноцінний контроль.

Ціна виходу на ринок

За право продавати зброю за кордон виробникам доведеться суттєво поповнити державний бюджет. Уряд встановив солідні відсоткові ставки за видачу експортних дозволів:

20% від вартості — при експорті готових виробів військового або подвійного призначення;

30% від вартості — при експорті окремих складових частин та комплектуючих;

20% від вартості — при експорті військових технологій;

20% від вартості — при реекспорті до третіх країн продукції, виготовленої за переданими українськими технологіями.

Що каже ринок?

Самі виробники та профільні асоціації сприймають нові правила з дуже стриманим оптимізмом. Занадто довго тривали дискусії, і занадто високою є ціна помилки.

Виконавчий директор Національної асоціації підприємств оборонної промисловості (NAUDI) Сергій Гончаров попереджає, що високі державні збори (20-30%) суттєво підвищать кінцеву вартість української зброї для іноземних покупців. За його словами, для деяких категорій продукції — таких як комплектуючі, бронетехніка чи артилерія — це може взагалі закрити двері на світовий ринок, оскільки вони стануть неконкурентоспроможними за ціною.

З іншого боку, виконавчий директор Української ради зброярів Ігор Федірко оцінює ухвалені правила позитивно. Водночас наголошує на приземлених, але критичних деталях: щоб нові правила і терміни дійсно працювали, держава має пропорційно збільшити штатну чисельність та рівень заробітних плат працівників Держекспортконтролю, які стикнуться з лавиноподібним зростанням кількості документів.

Нові правила експорту — це велика й довгоочікувана робота над помилками. Вони створюють реальний шанс врятувати український ОПК від фінансового голоду, зберегти технологічне лідерство та принести бюджету мільярди гривень додаткових надходжень.

Проте написане на папері ще має пройти випробування українською виконавчою реальністю. Чи зможе вітчизняна бюрократія працювати без збоїв, і чи не перетворяться фіскальні збори на новий зашморг для виробників — покажуть уже найближчі місяці.

Олександр Вегержинський, дослідник Незалежної антикорупційної комісії (НАКО)

Катерина Бєсєдіна, комунікаційна менеджерка Незалежної антикорупційної комісії (НАКО)