Hornet (Szerszeń) із Сохачева: як Польща будує власного "Шахеда"

Індустрія дронів

Сьогодні познайомлю вас з новою розробкою польського оборонно-промислового комплексу — безпілотником Hornet (Szerszeń), який уже встигли охрестити польським аналогом "Шахеда". Чи справді ці апарати настільки схожі, та які можливості вони можуть запропонувати — давайте розбиратися.

9 липня 2026 року на майданчику групи Boryszew у місті Сохачів відбулася подія, яку польське Міноборони підготувало як демонстрацію сили — у прямому й переносному сенсі. Заступники міністра оборони Цезарій Томчик і Станіслав Вжонтек оглянули щойно розгорнуту серійну лінію виробництва безпілотника Hornet, більш відомого під власною назвою Szerszeń — "Шершень". Подія завершила майже трирічний шлях від конструкторського начерку до заводського цеху і водночас відкрила складніший етап: перевірку того, чи здатна польська оборонна промисловість справді випускати "сотні на місяць", а не лише демонструвати прототипи журналістам.

Від "Герані" до "Пеларгонії"

Історія проєкту почалася приблизно 2023 року в Технічному інституті військово-повітряних сил Польщі (ITWL), у рамках Осередку автономних систем. Поштовхом стало масове застосування Росією іранських "Шахедів-131/136" та їхньої ліцензійної версії "Герань-2" проти України. Польські інженери вивчили уламки цих апаратів і дійшли висновку, що архітектура безхвостки з трикутним крилом і поршневим двигуном — це не технологічний анахронізм, а раціональна відповідь на конкретне завдання: масові дешеві удари по стаціонарних цілях на великій відстані. Програму назвали PLargonia — гра слів навколо pelargonia, польської назви герані, що прямо натякає на прототип.

Перший демонстратор технологій з'явився за кілька тижнів після ухвалення рішення, а публічно прототип показали у 2025 році на Міжнародному салоні оборонної промисловості в Кельце. Наступні місяці пішли на доведення планера, системи керування та наземного обладнання до стадії, придатної для випробувань на полігоні. Показово, що ITWL — науково-дослідна установа, яка традиційно створює демонстратори та дрібні партії, — з самого початку розуміла, що не має потужностей для серійного випуску, і шукала промислового партнера.

Дві машини, одна платформа

Публічні матеріали цьогорічної презентації уточнюють структуру, яку початковий переказ подій спрощував. Проєкт справді реалізований як єдина авіаційна платформа у двох варіантах, але їхні позначення розподілені інакше, ніж могло здатися з ранніх повідомлень. Індекс Hornet PL-AT-1 (AT — aerial target, "повітряна мішень") закріплений саме за навчальною версією: це апарат, призначений для тренування розрахунків протиповітряної оборони на цілі, максимально наближеній за льотними характеристиками до реального "шахедоподібного" загрозливого об'єкта. Бойовий варіант отримав окреме позначення — Hornet PL-OWA, де OWA розшифровується як one way attack, тобто дрон-камікадзе одноразового застосування.

Цікаво, що спершу — за словами директора ITWL — платформу взагалі розробляли не як зброю, а як реалістичну мішень для навчання протидронової оборони, і лише згодом на її основі виросла ударна модифікація. Це пояснює економічну логіку подвійного призначення: обидві машини використовують спільний планер, двигун, систему керування та наземний комплекс, відрізняючись передусім наявністю бойової частини й парашутної системи повернення у мішені. Перша серійна партія, що зараз комплектується на заводі, налічує кілька десятків апаратів — переважно версії AT-1, оскільки саме на ній польська армія відпрацьовує тактику виявлення й ураження низьколітних цілей на полігоні у Устці.

Держава і приватний капітал: анатомія угоди

Промислова модель проєкту заслуговує окремої уваги, оскільки вона нетипова для польської оборонки. 17 жовтня 2025 року ITWL та промислова група Boryszew — один із найбільших приватних конгломератів Польщі, провідний переробник кольорових металів — підписали угоду про співпрацю. Boryszew взяв на себе фінансування дослідно-конструкторських робіт та виготовлення пробної партії, а також надав виробничі площі на своєму майданчику ERG у Сохачеві. У результаті виникло спільне підприємство Hornet — Polskie Drony, у якому контрольний пакет 52% належить державному ITWL, а 48% — Boryszew. Операційну діяльність компанія розпочала у другому кварталі 2026 року, точно у заявлені терміни, що для оборонної промисловості трапляється нечасто.

Принципово, що всі права інтелектуальної власності на систему Hornet/PLargonia — конструкторську документацію, технологію — зберігає за собою Міноборони Польщі, а не приватна компанія-виробник і не інститут-розробник. Це дає відомству свободу маневру: можливість замовляти виробництво в різних підрядників, нарощувати обсяги без узгодження з третіми сторонами і, у разі експорту, отримувати частку прибутку безпосередньо в бюджет. Додатково подібні замовлення виведено з-під загального режиму державних закупівель, що, за словами Томчика, дозволяє скоротити цикл ухвалення рішень із років до місяців.

Технічний портрет: компроміс на користь масовості

Офіційні матеріали презентації дають достатньо повну технічну картину, хоча й не вичерпну. Планер виконаний за схемою "дельта" — безхвостка з трикутним крилом, без горизонтального оперення, з невеликими кілями на законцівках; конструкція широко використовує композитні матеріали. Довжина апарата становить близько 2,6 м, розмах крила — близько 2,2 м, стартова маса — близько 85 кг. За цими параметрами "Шершень" практично повторює габарити меншого з іранських прототипів, "Шахеда-131", а не більшого "Шахеда-136"/"Герані-2".

У хвостовій частині встановлено поршневий двигун 342i B4 TS потужністю 32 кінські сили з дволопатевим гвинтом, що штовхає; він розганяє апарат до 185–200 км/год. Дальність польоту — параметр, який змінюється залежно від джерела і конфігурації: базова, вже підтверджена цифра — близько 400 км, тоді як Міноборони заявляє мету довести показник до 900–1000 км, а в окремих матеріалах фігурує верхня межа до 1200 км, що теоретично дозволило б завдавати ударів углиб російської території, включно з околицями Москви. Варто підкреслити різницю статусів цих цифр: 400 км — це те, що вже демонструє поточна конфігурація, а 900–1200 км — цільовий показник, який передбачає збільшення запасу пального чи оптимізацію маси корисного навантаження і поки не підтверджений практично.

Керування автономне, за супутниковою та інерціальною навігацією; систем розвідки чи самонаведення на кінцевій ділянці траєкторії базова версія не має, хоча в перспективних варіантах бойової частини розглядається наведення на джерело радіолокаційного випромінювання. Старт відбувається з наземної пускової установки на базі напівпричепа з рейковими напрямними та пневматичним розгінним пристроєм — рішення, яке не потребує аеродрому і полегшує розосереджене базування.

Бойова частина та ціна надійності

Ударна версія Hornet PL-OWA несе боєзаряд масою орієнтовно 15–20 кг, у двох варіантах спорядження — фугасному та осколково-фугасному. Розробники окремо наголошують на роботі над надійністю підриву й безпекою для власного персоналу під час обслуговування та пуску — тема, яка на перший погляд здається технічною деталлю, але насправді відображає реальну проблему масового виробництва боєприпасів такого типу: значна частка ударних дронів аналогічного класу, що застосовуються у бойових діях, за оцінками фахівців, не спрацьовує при контакті з ціллю. Питання надійності бойової частини, а не лише льотних характеристик планера, залишається одним із головних технічних викликів, які визначатимуть боєздатність системи більшою мірою, ніж заявлена дальність польоту.

Мішенева версія PL-AT-1 бойової частини не має; замість неї встановлено відбивач для імітації радіолокаційної сигнатури повітряної цілі, а сам апарат оснащений парашутною системою, що дозволяє повернути й повторно використати дрон, якщо під час навчального пуску його не було збито засобами ППО. Це прямо здешевлює цикл підготовки розрахунків протиповітряної оборони, оскільки одноразові мішені такого класу коштують суттєво дорожче за багаторазову модель.

Навчальна мішень як самостійна стратегічна цінність

Показово, що в публічній риториці польського Міноборони навчальний варіант згадується не як побічний продукт, а як рівноправна частина програми. Логіка тут прозора: Польща, на відміну від України, поки не веде бойових дій проти масованих атак дронів, тому основний практичний виклик для її ППО — це не відбиття реальних нальотів, а підготовка розрахунків до гіпотетичного сценарію такого нальоту. Наявність дешевої, реалістичної, до того ж придатної до повторного використання мішені дозволяє напрацьовувати тактику виявлення й ураження "шахедоподібних" цілей завчасно, без залежності від постачання іноземних імітаторів.

Контекст: різке нарощування оборонних витрат

Проєкт "Шершня" варто розглядати на тлі значно ширшої зміни пріоритетів польського оборонного бюджету. За словами Томчика, у 2023 році профільні видатки на безпілотники та засоби протидії дронам становили близько 100 мільйонів злотих, тоді як у 2026 році ця стаття сягає приблизно 26 мільярдів злотих — зростання приблизно у 260 разів менш ніж за три роки. Паралельно міністерство розширює мережу так званих дронових лабораторій у військових частинах: із десяти нині функціонуючих підрозділів програму планують довести до двадцяти протягом кількох найближчих місяців, а навчання поступово поширюється й на цивільні навчальні заклади в межах підрозділів військової підготовки.

Ці цифри важливі для оцінки самого проєкту Szerszeń: він не є ізольованою розробкою одного інституту, а елементом системної перебудови польської військової доктрини навколо масового застосування недорогих безпілотних засобів — підходу, прямо запозиченого зі спостережень за війною в Україні, де здатність швидко відновлювати втрати техніки виявилася важливішою за початкову кількість наявного парку.

Критична дистанція: заявлена потужність і реальне виробництво

Попри оптимістичну риторику презентації, варто зберігати обережність щодо кількох цифр. Заявлена виробнича потужність лінії у Сохачеві — "сотні одиниць на місяць" — це проєктний показник, а не вже досягнутий обсяг випуску; наразі йдеться про комплектацію першої партії з кількох десятків апаратів. Аналогічно дальність 900–1200 кілометрів залишається цільовою характеристикою, тоді як підтверджений практикою показник — 400 кілометрів. Розрив між презентацією виробничої лінії та стабільним серійним випуском — типове явище для оборонної промисловості будь-якої країни, і польський проєкт поки не є винятком.

Разом з тим сам факт, що держава НАТО з доступом до західних технологій свідомо обирає просту й дешеву конструкцію іранського типу замість складнішої модульної платформи, підтверджує загальну тенденцію останніх років: після масового застосування "Шахедів" по Україні аналогічні недорогі ударні безпілотники розробляють у низці країн, включно зі Сполученими Штатами. У цьому сенсі ключовою перевагою стає не технічна досконалість окремого зразка, а здатність промисловості виготовити й розгорнути сотні апаратів за прийнятну ціну.

Замість висновку

Проєкт Szerszeń цікавий не стільки як черговий "клон Шахеда", скільки як приклад конкретної моделі співпраці державного науково-дослідного інституту та приватного промислового капіталу, підкріпленої тим, що права на розробку залишаються за міністерством оборони. Ця конструкція дає Варшаві гнучкість у нарощуванні виробництва, зміні підрядників і можливому експорті — і водночас перекладає основний ризик на етап, який завжди був найслабшою ланкою оборонних програм: перехід від демонстратора до стабільного серійного випуску. Найближчі місяці, коли має запрацювати виробництво бойової версії PL-OWA, покажуть, чи стане польський "Шершень" реальним інструментом стримування, чи залишиться черговим проєктом, чиї показники так і не вийшли за межі презентаційного стенда.