Зміна акцентів у відносинах з Іраном: від ядерних питань – до відкриття Ормузької протоки

Після того як від іранських обстрілів нещодавно загинули троє американських військових — двоє в Йорданії та один в Іраку, — конфлікт на Близькому Сході, як пише CNN, входить у нову фазу: повномасштабної війни. З усіма негативними наслідками для світового ринку енергоносіїв.

Загострення почалося після того, як Іран обстріляв кілька цивільних суден, що намагалися пройти Ормузькою протокою. Вашингтон у відповідь уразив об'єкти іранської військової інфраструктури, які давали змогу зберігати контроль над протокою. Проте Тегеран, замість припинити дії, що суперечили досягнутим домовленостям, активізував обстріли американських баз у регіоні та важливих об'єктів у сусідніх країнах.

США, своєю чергою, розширили перелік цілей і почали вражати не лише іранські прибережні об'єкти, радари та засоби для роботи з безпілотниками, а й дороги, тунелі, залізниці, портову інфраструктуру. Лунали й погрози дістатися до електростанцій.

Іран натомість розширив перелік цілей у семи країнах регіону. Найбільшого удару зазнав Кувейт: там пошкоджено завод з опріснення води та нафтопереробне підприємство. Регулярних обстрілів зазнає Йорданія. Уперше атаковано військову базу США в Сирії та радарні станції в Омані.

Теоретично можливість знизити військову напругу між Вашингтоном і Тегераном та повернутися до переговорів залишається. Однак західні експерти дедалі більше схиляються до сценарію, за яким конфлікт вийде за межі контрольованого рівня — з періодами відносного затишшя й загострення. Що погоджений у червні меморандум уже не діє, визнають і офіційні представники сторін.

Дії Тегерану, який перешкоджає вільному руху Ормузькою протокою, видаються дещо дивними — з огляду на численні компроміси, фінансові й санкційні, на які пішов Вашингтон заради угоди з Іраном. Ще зовсім недавно багато спостерігачів і політиків трактували меморандум про взаєморозуміння як програш президента США Дональда Трампа у війні з Іраном. Проте це не спинило деструктивних дій Тегерану й не спонукало його до стриманості.

Схоже, для іранських лідерів пріоритетнішими цілями є збереження — у тій чи іншій формі — контролю над протокою, а також максимальна шкода Трампу під час проміжних виборів, аби усунути його від влади, ніж поліпшення стану власної економіки.

На ще один цікавий момент звертають увагу західні експерти. Унаслідок останньої ескалації основна увага до подій на Близькому Сході зосереджена тепер на Ормузькій протоці, а ядерні питання відсунулися на другий план. І навіть якщо це стало для Тегерану лише приємним бонусом у боротьбі за контроль над протокою, навряд чи він цей бонус проігнорує.

Аналітика Київського Безпекового Форуму