Як путін знищує економіку росії на догоду війні

У другому кварталі нафтогазові доходи бюджету рф у річному вимірі (до відповідних місяців минулого року) підскочили, а якщо дивитися на травень і червень, то доволі сильно — на 32% і 38% відповідно. Тамтешні аналітики й прихильники росії натхненно згадали відповідний період 2022 року, коли зростання нафтогазових доходів забезпечило рф коштами для початку переходу на "військові рейки" та нарощування бюджетних видатків. Але не треба поспішати: з погляду бюджетної ситуації у росії "нафта по сто" чотири роки тому та "нафта по сто" зараз — дві великі різниці.

Нафтогазові доходи бюджету рф у квітні, травні та червні 2022 року становили 1 797 млрд рублів, 886 млрд рублів та 718 млрд рублів відповідно. А у квітні, травні та червні 2026 року — 856 млрд рублів, 679 млрд рублів та 683 млрд рублів відповідно. За однаково високих світових цін нафтогазові доходи бюджету росії у квітні, травні й червні 2026 року виявилися нижчими, ніж у відповідні місяці 2022 року — на 52%, 23% і 5% відповідно.

Це не випадковість і не тимчасове явище, а нова реальність.

Ключова зміна лежить у податковій архітектурі. З початку 2024 року в рф обнулили експортне мито на нафту та нафтопродукти. Річ у тім, що задля протидії падінню доходів бюджету, яке у першій половині 2023 року сталося через західні санкції — "стеля" ціни та ембарго — мінфін росії змінив модель оподаткування й перейшов до оподаткування "на свердловині", прив'язавши податок до обсягу видобутої нафти, щоб менше залежати від дисконту між російською нафтою сорту Urals та Brent. Різниця з 2022 роком пояснюється не тільки санкціями, а й тим, що раніше істотна частина нафтового доходу вилучалася через експортне мито, а тепер залишається в експортерів — вони або інвестують її, або виводять у дивіденди, але не діляться з бюджетом у тому обсязі, який був до 2024 року.

Ще одна причина — так зване "бюджетне правило", яке мало згладжувати коливання нафтових цін, тепер теж впливає інакше. У 2022 році базова "ціна відсікання" становила 44,2 долара за барель, фактична ціна була значно вищою, додаткові нафтогазові доходи обчислювалися сотнями мільярдів рублів, і мінфін рф активно купував валюту та золото, поповнюючи фонд нацдобробуту (ФНБ). У 2026 році "ціну відсікання" підвищено до 59 доларів за барель, тому через дисконт, який існує завдяки "стелі" ціни, встановленій Євросоюзом, додаткові доходи вимірюються вже десятками мільярдів рублів (а за I квартал 2026 року взагалі утворився дефіцит нафтогазових доходів у 570 млрд рублів, який довелося закривати продажем резервів).

Для бюджету та економіки росії це означає кілька речей. Нафта вже не є "подушкою безпеки". Дефіцит бюджету рф (а за перше півріччя 2026 року він уже становив 5,8 трлн рублів) не закриється "нафтовою премією" — сплеск доходів у другому кварталі лише дав тимчасовий перепочинок. ФНБ рф продовжуватиме скорочуватися. Для російського бізнесу стара модель — "висока нафта — щедрий бюджет" — більше не працює. Уряд рф шукатиме альтернативні джерела доходів: підвищення податків, зборів, штрафів, посилення фіскального контролю, підвищення тарифів.

В історії з відмінністю обсягів нафтогазових доходів у другому кварталі 2022 і 2026 років є ще один тонкий момент — стосовно відмінності у пріоритетах бюджетних видатків рф. Навесні та влітку 2022 року, коли структурна трансформація економіки росії на користь розвитку ВПК ще не запустилася на повну потужність, значну частку нафтогазових наддоходів російська влада спрямовувала, крім соціальних виплат, на підтримку широкого кола цивільних галузей: машинобудування, аграрний сектор, інфраструктурні проєкти. Бюджетний мультиплікатор був високим: кожен рубль, вкладений у ці сфери, обертався замовленнями малого та середнього бізнесу, зростанням зайнятості, збільшенням попиту на суміжні товари. Саме тому рф тоді вдалося показати набагато кращі економічні результати, ніж передбачалося авторитетними структурами: МВФ прогнозував падіння ВВП рф на 8,5% у 2022 році, тоді як у реальності вийшло 2,2%.

У 2026 році все інакше. Основний приріст витрат бюджету росії іде саме у ВПК, який економічна теорія називає "непродуктивним" з погляду споживчої економіки. Він потребує величезних ресурсів, але створює вкрай короткі виробничі ланцюжки та слабко стимулює розвиток ринкових секторів, малого та середнього бізнесу — мультиплікатор таких витрат у кілька разів нижчий. Саме тому значні вливання не перетворюються на стійке економічне зростання, а радше розкручують інфляцію — дефіцит кадрів веде до підвищення зарплат без зростання продуктивності, що провокує підвищення цін. Так, ВПК підживлює споживчий попит з боку тих, хто в ньому зайнятий, але споживча економіка, що зіткнулася з нестачею ресурсів, цей попит задовольняти не встигає. Тому нестача споживчих товарів, зроблених у рф, компенсується припливом китайських товарів і штовхає вгору ціни (так, "руський з китайцем — друзі на століття", але це не заважає Китаю користуватися можливістю й підвищувати ціни на свої товари для рф).

Бюджетний імпульс, який влада росії спрямовує у ВПК для ведення війни проти України, працює "на холостому ходу" для споживчої економіки, а центробанк рф змушений гасити його наслідки високою ставкою, що додатково гальмує економіку: минулого тижня сбербанк рф оновив прогноз зростання ВВП — лише 0,5% цього року. Такий самий базовий прогноз і в мінекономрозвитку рф.

Таким чином, другий квартал цього року для росії — це не лише менші нафтогазові доходи порівняно з квітнем 2022 року, а й витрати зі значно нижчою віддачею для цивільної споживчої економіки. Історія, в якій бюджет рф міг розвивати цивільні галузі, закінчилася. Хоча це й не примусить путіна завершити війну, звичайні росіяни це відчувають на власній кишені — і відчуватимуть дедалі сильніше.

В'ячеслав Бутко,

економічний радник Київського Безпекового Форуму