"Падаючого — підштовхни": чому 21-й пакет санкцій ЄС стане найболючішим для Росії

Матеріал підготовлено у співавторстві:

• Олена Сас, аналітикиня Мережі захисту національних інтересів "АНТС"
• Ігор Крупка, аналітик Мережі захисту національних інтересів "АНТС"
• Світлана Єднак, експертка зі стратегічних комунікацій Мережі захисту національних інтересів "АНТС"

23 липня Європейський Союз ухвалив 21-й пакет санкцій проти Росії. Якщо дивитися лише на цифри, це ще один санкційний пакет: понад 200 нових обмежень, десятки банків, сотні компаній і танкерів. Але його справжнє значення не в кількості санкцій. Новий пакет з'явився саме тоді, коли російська економіка почала втрачати запас міцності. Висока інфляція, дорогі кредити, бюджетний дефіцит, проблеми банківського сектору, падіння доходів від експорту та постійні українські удари по критичній інфраструктурі вже створили для Кремля серйозні проблеми. Як писав Фрідріх Ніцше: "Падаючого — підштовхни".

Саме цю логіку сьогодні можна побачити в новому санкційному пакеті ЄС. Попередні пакети санкцій запроваджувалися тоді, коли російська економіка ще мала запас міцності. Кремль компенсував втрати високими доходами від нафти, переорієнтацією експорту на Азію, паралельним імпортом та фінансовими схемами через треті країни. Санкції працювали, але Росія ще мала ресурси для адаптації. Сьогодні ситуація принципово інша. Російська економіка входить у фазу нагромаджених дисбалансів. Висока ключова ставка, яка тривалий час перевищувала 20%, а нині перебуває на рівні 14%, робить кредити дорогими для бізнесу.

Воєнні витрати продовжують зростати, бюджетний дефіцит поглиблюється, дедалі складніше залучати кошти через державні облігації, а банківська система стикається зі зростанням частки проблемних кредитів та дефіцитом ліквідності. Через це 21-й пакет санкцій працюватиме інакше, ніж попередні. Його ефект не можна оцінювати лише кількістю нових обмежень. Він накладається на економіку, яка вже перебуває під значним внутрішнім тиском. Кожна нова санкція збільшує вартість фінансових операцій, ускладнює експорт, зменшує валютні надходження та поглиблює наявні проблеми. До цього додається ще один чинник, який неможливо ігнорувати, — системні українські удари по російській нафтовій, логістичній та військовій інфраструктурі. Якщо раніше санкції та війна діяли паралельно, то сьогодні вони взаємно підсилюють одна одну. Саме тому нинішній пакет може виявитися одним із найболючіших за весь час санкційної політики ЄС.

Удар по відкритій рані — новий етап санкцій

Однією з ключових особливостей 21-го пакета є зміна самої логіки санкційної політики Європейського Союзу. Якщо раніше обмеження були переважно спрямовані на російські банки, державні компанії чи окремих посадовців, то нині фокус зміщується на фінансову та логістичну інфраструктуру, яка давала змогу Кремлю адаптуватися до вже запроваджених санкцій. Під нові обмеження потрапили 94 фінансові установи, ще для 33 російських банків запроваджено режим transaction ban, що включає відключення від SWIFT. Водночас санкції вперше охопили банки цифрових екосистем, зокрема OZON Bank та Yandex Bank, які стали важливими елементами альтернативної платіжної інфраструктури всередині Росії.

Також до санкційного списку внесено 14 криптовалютних платформ у Грузії, ОАЕ, Киргизстані, Панамі, Білорусі та інших юрисдикціях, через які здійснювалися міжнародні розрахунки та обходилися фінансові обмеження. Фактично ЄС почав системно перекривати офіційні фінансові канали та паралельну інфраструктуру, яку Росія будувала останні роки для збереження зовнішньої торгівлі та доступу до міжнародних розрахунків. Одночасно було створено новий правовий механізм, який дозволяє запроваджувати санкції проти іноземних криптосервісів і фінансових посередників, що сприяють обходу обмежень. Не менш важливою є енергетична складова пакета. Нові санкції охопили російські та білоруські нафтопереробні заводи, трейдерів, "тіньовий флот", а також передбачають зниження граничної ціни на російську нафту до 44,10 долара США за барель.

Для Кремля це означає не лише ускладнення експорту, а й поступове скорочення валютних надходжень, які залишаються основним джерелом фінансування війни. Особливого значення ці заходи набувають у поєднанні з українськими ударами по нафтопереробних заводах, логістичних вузлах та інших об'єктах критичної інфраструктури. Економічні санкції зменшують можливості Росії фінансувати відновлення пошкоджених потужностей, тоді як українські далекобійні удари безпосередньо знижують її виробничі та експортні можливості. Саме синергія фінансового та військового тиску формує той кумулятивний ефект, який робить 21-й пакет одним із найбільш відчутних за весь період санкційної політики ЄС.

Закриття "сірих" схем — завдання номер один

21-й пакет санкцій став одним із найважливіших за весь час повномасштабної війни. Не тому, що ЄС запровадив рекордну кількість нових обмежень, а тому, що вони накладаються на російську економіку, яка вже втратила запас міцності. Високі військові витрати, бюджетний дефіцит, проблеми банківського сектору, падіння нафтових доходів та постійні українські удари по критичній інфраструктурі створили ситуацію, коли кожне нове обмеження працює значно сильніше, ніж два-три роки тому. Втім, говорити про повну економічну ізоляцію Росії поки зарано. Кремль досі використовує альтернативні маршрути через Китай, Туреччину, ОАЕ та країни Центральної Азії, а окремі сектори економіки, зокрема частина аграрного експорту та торгівлі, залишаються менш вразливими до санкційного тиску. Наступним кроком має стати системне закриття всіх каналів обходу обмежень. Санкції не працюють миттєво. Вони працюють тоді, коли поступово позбавляють економіку ресурсів для продовження війни. Саме зараз Росія наблизилася до тієї точки, коли нагромаджені внутрішні проблеми та зовнішній економічний тиск починають взаємно підсилювати один одного. І якщо Європейський Союз збереже послідовність у санкційній політиці та ліквідує решту лазівок, ціна російської агресії для Кремля лише зростатиме.