Мобілізація. Якщо ми не станемо краще – нас не стане

Дозвольте трохи відволікти вас від напрочуд видовищних сцен політичного жабогадюкінгу. Бо в мене є декілька слів щодо практичних питань нашої війни.

Доки ви радісно давитеся попкорном у спогляданні новин, наша мобілізація вже загорнулася у біле простирадло і впевнено повзе у бік цвинтаря. Якщо ви розумієте, про що я.

Тому давайте я побіжно огляну усі три основні джерела поповнення будь-якого підрозділу людьми. І поясню, де ми опинилися, з точки зору добре обізнаного практика.

Пряма мобілізація/контракти

Якщо говорити зрозумілою мовою, це - добровольці. Найбільш мотивований контингент, найбільш бажаний вид поповнення. І для усіх очевидно, що черг під ТЦК зараз нема, тобто добровольці закінчилися. За невеликий струмочок цього поповнення йде шалена боротьба між усіми адекватними підрозділами. Не відкрию великої таємниці, якщо скажу, що переважна більшість підрозділів Сил оборони отримує щомісяця менше 10 добровольців. А для багатьох і 1-2 є непересічною подією. Бригади 3 Армійського корпусу, які щомісяця мають 30+ таких новобранців, є абсолютно нетиповим винятком.

Можна довго міркувати, чому все опинилося в такій дупі, якщо навесні 2022 перед воєнкоматами стояли кілометрові черги. Але головні причини - це абсолютно беззуба та імпотентна політика держави. Потрібно було ще тоді зрозуміти, що ця війна на роки, і перелаштуватися на гру "в довгу". Натомість ми щороку готуємося до виборів, але навіть і близько не починали створювати облік мобілізованих, мобілізаційні резерви, ротаційну систему і мотиваційні механізми.

Це все дуже деморалізує діючих військових і різко обмежує число тих, хто хоче вступити до війська. Люди не ідіоти, їм властивий інстинкт самозбереження. Тому мало хто хоче вписуватися в двіжуху, яка не має визначених строків, в якій твоя зарплатня менша, ніж у вантажника в тилу, і в якій ти легко можеш потрапити під командування якогось "мазаного" довбограя чи в умовну "Скелю". В той же час, тилові "качалки" і нічні клуби забиті тіпочками, що проживають своє краще життя, медіа і соцмережі пропагують наратив про те, що військові раби і лошари, а влада на усіх рівнях пиляє бабло вагонами.

Наше командування наполегливо морозилося від цієї проблематики. Більше того, постійно най#бувало військових діючих і потенційних. Сирський колись обіцяв закон про строки служби "через 8 місяців", але натомість породив "Скелю". Зеленський обіцяв збільшення зарплати військових, але збільшив тільки копам. Федоров обіцяв нові контракти, але народив лише покруч, який не хоче підписувати ніхто. І усі вони дружно спрямовують медійні і організаційні зусилля лише на тих, хто ще не у війську, а діючих військових демонстративно кваліфікують як рабів, яким вже й так нікуди подітися, тож нема чого ними перейматися.

В такій ситуації боротьбу за поповнення добровольцями виграють лише рухи, що здатні запропонувати людям додаткову мотивацію та ідеологію, на яку наша державна вертикаль, на превеликий жаль, абсолютно неспроможна. Наприклад, наш 3 АК. Ми працюємо ефективно і на перспективу. Мобілізуємо людей не на службу, а в двіж. Боремося за кожного. Тому до нас люди йдуть, а до держави - ні. Вони довіряють нам, навіть якщо категорично не вірять державі.

Планова мобілізація

Цей процес дає основне поповнення підрозділам, однак при цьому залишається безглуздо совковим, забюрократизованим, формальним і несправедливим. В ньому панує плановий принцип, який завжди перемагає раціональну складову.

Кілька прикладів для ілюстрації.

Минулого місяця на одну з областей моб.розпорядження ГШ отримали близько 10 бригад. Сумарно всі вони мали там набрати 360 новобранців. В той же час ТЦК тієї області на той самий період отримав план мобілізації 250 людей. Який він не мав жодного шансу виконати, до речі. Отож ГШ фактично наказав бригадам набрати 360 новобранців з 250 мобілізованих. Як в тому анекдоті - "нам прийшла посилка, в ній 10 апельсинів, отже, кожному по 8". І при цьому ні для кого не секрет, що частина мобілізованих будуть малопридатні або взагалі непридатні до військової служби. Таким чином, ГШ власними руками змушує бойові бригади заради виконання плану мобілізації брати неякісне поповнення, фактично баласт, який виникає через те, що ГШ змушує ТЦК виконувати план по мобілізації. І через це ВЛК теж працюють, м'яко кажучи, некоректно, бо в них теж є свій план від ГШ.

Але якщо ви думаєте, що це тихий таємний струмочок лайна - ви помиляєтеся. Він цілком офіційний.

Наприклад, моя бригада абсолютно офіційно отримала розпорядження набрати 10 людей з числа мобілізованих обмежено придатних. Мене в цій ситуації цікавить два питання:

1.Навіщо взагалі мобілізовувати обмежено придатних до війська? Це абсолютно безглузде всирання ресусів, імітація поповнення і свідоме цілеспрямоване зниження боєздатності бойових підрозділів. Більшість цих людей нездатні навіть пройти БЗВП, а увесь час служби витрачатимуть на лікування та реабілітації, доки, зрештою, не спишуться.

2. Навіщо поповнювати бойові бригади обмежено придатними? У кожного підрозділу вдосталь своїх фахівців або ветеранів, що можна перевчити і призначити на тилові задачі після поранення.

Заради повноти картини викладу нижче опис обмежено придатних, яких ТЦК вже мобілізував і запропонував нам на відбір останніми днями, щоб ми змогли виконати розпорягу (прізвища видаляю для коректності):

17.08

ХХХХХ О.В. - 13 б, цукровий діабет, не доходить кров до ніг, погана координація при ходьбі, 2 операції на нирках, ходить з палицею, пластина в нозі.

ХХХХХ А.В. - 23 в. 61 в, 39 б, 28 б - постійно потрібно викачувати воду з коліна, цукровий діабет, зайва вага 130 кг., записаний на операцію на серце.

ХХХХХ Ю.Б. - 23 в, 39 б, гіпертонічна хвороба, астигматизм двох очей, необхідна операція на серці.

ХХХХХ А.В. 42 в, 75 б - проблеми з головою, заїкання, неадекватна поведінка.

ХХХХХ Р.В. - придатний, ВІЛ (активний).

18.08

ХХХХХ С.В. - g47 б астма, раніше був непридатний по психіатрії, 10 років сидів за крадіжки, відмовляється від служби категорично.

ХХХХХ В.В. - 23 б, 39 в, 26 в, 31 б, 17 б, 64 б, робити взагалі нічого не вміє, є водійські права, але не їздить через проблеми зі здоровʼям, служити бажання не має зовсім, збирає документи, щоб зробити групу інвалідності, також бувають приступи епілепсії і нервові зриви.

ХХХХХ В. П, 23 б, 54 роки, на милицях.

ХХХХХ О.І. 23 б, 39 б. 57 років, зайва вага 150 кг., цукровий діабет.

ХХХХХ В.С. - 20 б, 14 в, в кандидата розлади психіки, на обліку в психіатрії, лежав там 2 місяці тому.

ХХХХХ Ю.М. 23 б, грижі в хребті і пупкова (необхідне оперативне втручання), явно виражена, недавно видалили пахову грижу, син онкохворий.

Не знаю, чи прочитає цей мій допис пан Головнокомандувач генерал Драпатий, до якого я ставлюся з незмінною повагою, але ситуація явно потребує його особистого втручання.

СЗЧ

Нарешті, ми підходимо до найбільш складної категорії поповнення - повернення СЗЧ. Коректним було б вказати, що це поповнення лише з точки зору конкретного підрозділу, а з точки зору всіх Сил оборони - лише хаотичний неконтрольований перерозподіл наявних людських ресурсів.

Причини СЗЧ давно відомі - усі згадані мною вище, плюс порушення дисципліни, проблеми з моральним станом, часом бухло і наркотики. Але зараз мова в першу чергу про те, як держава намагається залучити ресурс СЗЧ для повернення і поповнення підрозділів.

Знаю абсолютно точно, що станом на останні дні грудня 2025 року у нас було 290+ тисяч СЗЧ. Не думаю, що на сьогодні ситуація змінилася в кращу сторону, скоріше, навпаки.

І держава абсолютно не намагається сприяти поверненню СЗЧ. Точніше, її зусилля демонструють повне нерозуміння об'єктивної дійсності.

На сьогодні існує два базові способи поновитися,після СЗЧ. Перший - через ВСП потрапити на батальйон резерву (БРез), а звідти через тривалу і вкрай бюрократизовану процедуру - до нового підрозділу. Другий спосіб - пройти всі стадії розгляду кримінального провадження і стати в стрій за ухвалою суду. В нормальних обставинах обидва ці способи можуть тривати місяцями, іноді - роками.

Більше того, попри гарантоване законодавством право обрати після СЗЧ новий підрозділ - на практиці з БРез людину розподіляють рішенням "згори" до "підрозділів пріоритетного комплектування". Донедавна такими підрозділами незмінно були штурмові полки типу "Скелі", улюблені людські утилізатори Сирського. Не дивно, що СЗЧ не палали бажанням добровільно повертатися на службу.

Звісно, Федоров і команда подарували нам спрощений алгоритм повернення з СЗЧ через Армію+. Однак у цьому "подарунку" теж є кілька нюансів. По-перше, він діє лише 100 днів і скоро закінчиться. По-друге, він поширюється лише на тих, хто пішов у СЗЧ до 12.06.2026. По-третє, план повернення від МО передбачав до 1 тис. людей на тиждень, тобто близько 15 тис.людей за увесь термін дії алгоритму, а це лише 2% від минулорічної кількості СЗЧ. З цього можна зробити висновок, що алгоритм мав на меті не вирішити проблему СЗЧ, а щось інше - найімовірніше, саме по собі існування цього алгоритму. По-четверте, сам алгоритм був прописаний таким чином, щоб підрозділи не могли відмовитися від тих СЗЧ, які захотіли поновитися до них. Тобто він мав на меті не поповнення підрозділів і підвищення їхньої боєздатності, а щось інше - найімовірніше, саме по собі існування цього алгоритму. На практиці це має наслідком те, що, наприклад, до нас в бригаду через А+ пише рапорт повністю непридатний за станом здоров'я СЗЧ (складні переломи руки і ніг) - а відмовити йому можливо лише якщо він неправильно заповнить рапорт в А+, в інших випадках ми, згідно алгоритму, зобов'язані його взяти, поновити, полікувати і списати.

В таких умовах поповнення особового складу за рахунок поновлених після СЗЧ можуть організувати далеко не всі підрозділи. І це джерело людських ресурсів залишається втраченим для Сил оборони і держави в першу чергу через нездатність і небажання держави змінити підходи та відмовитися від бюрократії.

Однак при цьому СЗЧ вже багато років залишається єдиним способом для адекватних бійців змінити підрозділ. Я, звісно, розумію небажання командування побудувати нормальну структуру переводів між частинами. Якщо бійці зможуть вільно перевестися до іншої бригади - це буде означати фактичне "голосування ногами". І за лічені місяці в деяких підрозділах залишиться один комбриг без особового складу, а в таких, як наш 3 АК - стоятиме багатотисячна черга бажаючих до нас потрапити. Це однозначно продемонструє непридатність багатьох кадрових командирів та різних "мазаних", особливо у порівнянні з командирами новітньої доби, як, наприклад, Андрій Білецький.

Замість висновків: їх не буде. Головне правило у цій війні - еволюціонуй або вимри. Якщо ми не станемо краще - нас не стане.