Суб’єктність парламенту. Як зробити?

Дедалі більше бачу в стрічці перехід від розпачу чи емоційних закликів - до пошуку виходу з пастки, щоб не рознести країну.

Від людей різних поглядів, середовищ і уподобань дедалі частіше чути: "От аби парламент мав субʼєктність"…

Мовою конкретних дій, а не абстрактних категорій, це перекладається так: аби знайшлися 226+ депутатів, які почали б діяти відповідно до Конституції.

Визнали б відсутність "монобільшості".

Оголосили про відставку "уряду переставлених стільців".

Сформували уряд, де на кожну посаду було б призначено професіонала, який/яка має найкращий досвід, можливості і шанс якнайкраще впоратись із завданнями. Не на "задовільно" - а на "відмінно з відзнакою за нестандартний підхід". Бо саме так працюють військові - і саме такий стандарт належить підтримати, якщо хочемо вижити і перемогти.

По дорозі - не зламатися під тиском Зеленського і тих із його оточення, хто натомість хотітиме жити і правити по-старому. Хоч до поразки - але в своє задоволення.

Всі елементи для такого рішення є.

1) У березні 2022 ВР працювала консенсусом, проговорючи питання у фахових дискусіях "без політики" - і виходило дуже ефективно. Жаль, що переляк пройшов, і монополька повернулась.

2) Наприкінці 2025 року під тиском справи НАБУ і ситуативного обʼєднання інтересів ключових осіб навколо Зеленського було усунуто з посади Єрмака, який здавався незнищенним.

3) У липні 2025 під тиском зростаючих протестів і на їхньому тлі - жорсткої позиції партнерів, було відновлено незалежність НАБУ і САП.

4) У липні 2026, дивлячись на протести, які не "робіглись за три дні", а набирали обертів, і усвідомлюючи потребу зміни підходів на фронті, було змінено головнокомандувача і ключових осіб військового керівництва.

5) Упродовж 2025-26, чітка позиція партнерів змушувала відмовлятися від низки шкідливих рішень і, навпаки - ухвалювати потрібні. Виконання зобовʼязань на шляху до євроінтеграції записані чорним по білому в умовах отримання грошей. І не лише у європейських документах, наприклад, щодо Ukraine Facility - але й у ратифікованих ВР умовах надання 90 млрд євро "репараційного кредиту".

Тож - усі елементи, необхідні для "субʼєктності" і примушення до неї не просто на столі, а не раз успішно задіювались.

Однак все це - епізоди, виняток із закономірності. Яка, на жаль, полягає у триманні влади за монополію на рішення і ресурси, а для цього - уникнення будь-якої конкуренції, зокрема внутрішньої. Звідси - негативна селекція кадрів і збільшення лояльних замість професійних.

Раніше в цій стрічці розглядали сценарії - як змінити ситуацію.

І "субʼєктність парламенту" - шляхом коаліції єдності, професійного уряду, його дій за викликом часу, а не окриком і "тупанням ніжками" (с) згори - є єдиним конституційним, безпечним і здійсненним рішенням.

Але залишається найголовніше питання. Власне, ЯК ЗРОБИТИ.

Як пробудити мотивацію - навіть не у 226+ депутатів, а у досить вузького кола осіб, які впливають на думки і рішення цих 226+.

Тут мені часто закидають - "чому ви досі цього не зробили?" А ми в процесі - але саме це виставляє стелю. Ми _всередині_ процесу. З тими можливостями, які є - зокрема, 26 депутатами фракції ВР. Потрібна позиція ще 200) На позір, десь половина з них - готові. Інші - озираються на тих, хто переконає, віддасть наказ чи сформулює виправдання. Що повертає до мотивації "групи осіб" на вершечку влади, у підніжжя трону.

Так було завжди - що в часи відновлення Незалежності, що при виході з криз, що при перемозі Майданів. Більшість, яка ще напередодні була різко проти, "прозрівала" і підтримувала рішення, необхідні державі. Бо бачила, як адаптують позицію її лідери.

Тепер ми на порозі дуже значних викликів. Цього разу вони можуть перевершити здатність чинної системи з ними впоратись. Тим більше, зважаючи на деградацію системи, позбуття чи послаблення здатних на потрібні дії.

Зміни потрібні - це визнає дедалі більше людей із середовищ і "бульбашок".

Але для істеблішменту "династії" це не очевидно. Їхнє положення цілком стерпне, а відчуття загрози - геть не гостре.

І тут постає питання звести воєдино ті чинники впливу, які обговорили раніше.

Громадська думка та інформаційний простір. Тут роботи, спілкування, координації вистачить кожному. Щодня.

Громадянський активізм і акції - тем буде досхочу.

Робота антикорупційних органів із демонстрацією, що таке "династія", і знешкодження щупалець цього спрута.

Позиція партнерів, які бачать загрозливість "династії" для перспектив України у війні та Європі, і тиск у власних політичних системах щодо згортання допомоги "неефективній корупційній Україні".

Всьому цьому бракує злагодженості - на всіх рівнях.

Саме тому цю злагодженість уперто руйнують технологи і говорящі голови "династії". Бо обʼєднана дія буде кінцем саме режиму правління. Найсмішніше - не Зеленському персонально (бо адекватні дії на обʼєднання суспільства підуть йому, навпаки, в плюс). Але йому комфортніше так, як є.

От тільки країні це не просто некомфортно, в дедалі більш небезпечно.

Поки є трохи часу, який дорогою ціною зберігають наші оборонці, всім варто прийняти чітке правило. Обʼєднуватися і діяти задля того, щоб посилювати оборону, підтримку ззовні і захист громад. І проти того, що все це послаблює і руйнує.

Перед кожною дією чесно сказати собі, - вона посилює чи руйнує згадану тріаду виживання України.

Якщо чесно давати собі відповідь на це питання - то конкретні дії стануть напрочуд зрозумілими.