Saab готує «вірного напарника» для Gripen: що відомо про надзвуковий безпілотник ACP

Сьогодні поговоримо про новий проєкт Saab - надзвуковий безпілотник ACP, який має стати “вірним напарником” для Gripen. З’ясуємо, чому ця програма може змінити майбутнє шведської авіації.

Шведська оборонна компанія Saab зробила черговий крок у напрямку створення нового покоління бойової авіації, представивши дорожню карту програми Autonomous Collaborative Platform (ACP) — перспективного малопомітного надзвукового безпілотника, який задуманий не просто як черговий розвідувальний БПЛА, а як повноцінний бойовий партнер для пілотованих винищувачів.

Концепція Saab помітно відрізняється від того, що сьогодні у світі зазвичай називають Collaborative Combat Aircraft (CCA) або «вірними напарниками». Шведи роблять ставку не на максимально дешевий безпілотник, який можна виробляти десятками чи сотнями, а на значно складнішу й дорожчу платформу — швидку, малопомітну, здатну діяти у насиченому протиповітряною обороною просторі та виконувати місії, які сьогодні покладаються на дорогі пілотовані винищувачі.

І якщо задум Saab буде реалізований, ACP може стати не лише доповненням до Gripen, а й своєрідним технологічним мостом до винищувача наступного покоління.

Saab показала, яким може бути майбутній бойовий безпілотник

Центральною частиною презентації став повномасштабний макет літака, який компанія називає A3. Важливо одразу зазначити: це ще не готовий літак і навіть не затверджений серійний проєкт. A3 — демонстрація того, яким Saab бачить потенційний висококласний ACP у разі отримання повноцінного контракту на його розробку.

За своєю архітектурою A3 продовжує концепцію, яку Saab демонструвала ще у 2024 році.

Перед нами безхвостий літак із вираженими ознаками малопомітності, плавно інтегрованим крилом і фюзеляжем, значним внутрішнім об'ємом для пального та озброєння. По обидва боки фюзеляжу розташовані повітрозабірники типу DSI, які дозволяють відмовитися від традиційних складних конструкцій із вертикальними напрямними поверхнями всередині повітрозабірника.

Зовнішність A3 при цьому досить незвична. Скошені передні кромки та короткі крила створюють силует, який певною мірою нагадує шведський Saab 35 Draken.Це один із найбільш впізнаваних винищувачів часів холодної війни. Звичайно, спільність тут радше в геометрії та візуальному образі, ніж у безпосередній спорідненості конструкцій.

Головна мета такої конфігурації очевидна: забезпечити поєднання високої швидкості, низької радіолокаційної помітності та значного внутрішнього корисного навантаження.

І саме це відрізняє ACP Saab від багатьох дешевших концепцій CCA.

Це не «дрон-мішень» і не просто носій зброї

Сьогодні навколо концепції CCA формується ціла екосистема. Сполучені Штати, наприклад, розглядають безпілотні бойові літаки як спосіб збільшити кількість сенсорів, ракет та інших засобів у повітрі без пропорційного збільшення кількості пілотів і дорогих винищувачів. Але американська концепція значною мірою передбачає масовість і відносно низьку вартість.

Saab пропонує дещо іншу філософію. ACP має бути достатньо складним, щоб самостійно виживати в добре захищеному повітряному просторі. Його завданням не обов'язково буде просто летіти поруч із Gripen і запускати ракети за командою пілота.

У переліку потенційних завдань Saab називає повітряний бій, радіоелектронну боротьбу, придушення та знищення засобів протиповітряної оборони, розвідку, нанесення високоточних ударів у глибині території противника та виконання інших високоризикових місій.

Тобто йдеться про платформу, яку можна відправити туди, куди ризиковано відправляти пілотований винищувач. Це принципово важливий момент. Якщо дешевий CCA можна розглядати як додатковий «боєприпас» або носій сенсорів, то ACP Saab ближчий до самостійного бойового літака без кабіни пілота.

A1 і A2 — шлях від концепції до реального літака

Втім, перш ніж говорити про серійний A3, Saab має довести, що необхідні технології взагалі працюють.

Саме для цього компанія створює два експериментальні літаки — A1 та A2. Їх розробка фінансується Міністерством оборони Швеції, а загальний контракт розрахований до 2030 року. При цьому шведське оборонне відомство поставило перед Saab амбітне завдання: пройти шлях від концепції до першого польоту приблизно за 36 місяців.

Першим має стати A1. Очікується, що він підніметься в повітря протягом найближчих 15 місяців.

На перший погляд A1 дещо відрізняється від A3. Зокрема, він має пару скошених назовні вертикальних хвостових поверхонь. Проте загальна концепція залишається близькою. A1 також матиме внутрішній відсік для озброєння, хоча на цьому етапі Saab не планує проводити випробування зі скиданням боєприпасів.

Його головна місія — перевірити саму можливість створення і експлуатації малопомітного надзвукового безпілотника.

Це набагато важливіше, ніж може здатися. Адже створити великий реактивний БПЛА, який просто літає, — одне завдання. Створити безпілотний літак із низькою помітністю, надзвуковою швидкістю, складною системою керування, автономними функціями та можливістю працювати зі зброєю — зовсім інший рівень технологічної складності.

Чому Saab використовує двигун від Gripen

Особливо цікавою є силова установка A1 та A2. Обидва літаки отримають GE Aerospace F414 — той самий двигун, який використовується на Gripen E/F.

Для Saab це надзвичайно практичне рішення. F414 — добре відпрацьована силова установка, а шведська компанія вже має великий досвід її інтеграції та обслуговування. Двигун забезпечує приблизно 22 тисячі фунтів тяги, чого достатньо для надзвукових характеристик експериментального безпілотника.

Але тут є ще один важливий аспект — логістика. Якщо Швеція зрештою замовить серійні ACP, уніфікація двигунів із Gripen E/F дозволить значно спростити експлуатацію. Для країни, яка традиційно робить ставку на можливість обслуговувати літаки на розосереджених і навіть імпровізованих авіабазах, це має величезне значення.

Заміна двигуна на віддаленій базі — не просто технічна процедура. Це питання кількості необхідного персоналу, запасних частин, інструментів, навчання та часу, протягом якого літак не бере участі в бойовій роботі. Тому спільний двигун для Gripen та ACP може виявитися значною перевагою.

Водночас Saab прямо допускає використання іншої силової установки на перспективному A3. Отже, остаточний варіант двигуна серійного ACP ще далеко не визначений.

A2 буде значно цікавішим

Якщо A1 — це передусім демонстратор базових технологій, то A2 має стати складнішим етапом.

Другий літак також отримає F414, але його використовуватимуть для перевірки ширшого набору технологій. Серед них — нові матеріали, сенсори та інші системи. Саме A2, ймовірно, стане першим із двох демонстраторів, який повною мірою працюватиме з озброєнням.

Тобто програма поступово рухатиметься від перевірки аеродинаміки та льотних характеристик до перевірки бойового застосування. І це показує головну логіку Saab: компанія не хоче одразу створювати дорогий серійний літак. Спочатку вона прагне відносно швидко отримати практичний досвід, випробувати технології, виявити проблеми й лише після цього переходити до складнішої платформи.

Gripen як командир безпілотної групи

Одна з найцікавіших частин концепції ACP — спосіб його взаємодії з пілотованими літаками. Saab бачить Gripen E як своєрідного тактичного командира одного або декількох ACP.

У такій схемі пілотований винищувач не обов'язково повинен сам заходити в найбільш небезпечну зону. Він може залишатися на більш безпечній відстані, використовуючи власні сенсори та інформацію від інших платформ, а безпілотники виконуватимуть найбільш ризиковані завдання. Ще цікавіше те, що ACP має працювати не лише з Gripen. У Швеції ця система потенційно інтегруватиметься також із літаками раннього радіолокаційного виявлення та управління GlobalEye.

Це дозволяє уявити цілісну систему, в якій кожен елемент виконує свою роль. GlobalEye бачить і формує загальну картину повітряної обстановки. Gripen приймає тактичні рішення та координує бойову групу. ACP проникає ближче до противника, веде розвідку, створює перешкоди, атакує ППО або вступає в бій. Таким чином, мова йде не стільки про «безпілотний винищувач», скільки про нову архітектуру повітряного бою.

Чому Saab робить ставку саме на дорогий ACP

На перший погляд концепція Saab суперечить самій ідеї CCA. Якщо безпілотник створюють для того, щоб доповнити дорогий винищувач, логічно зробити його максимально дешевим. Тоді втрату такого апарата можна буде легше пережити.

Saab фактично пропонує іншу модель. Висококласний ACP повинен мати достатню живучість, щоб виконувати складні місії там, де дешевший безпілотник просто не виживе.

У такому випадку його вартість зростає, але разом із нею зростає і бойова цінність. За оцінкою Saab, експлуатаційна вартість ACP упродовж життєвого циклу може становити приблизно третину від аналогічного показника для Gripen. Водночас вартість придбання буде вищою, ніж у простих безпілотних платформ.

Представники компанії також припускають, що за певної конфігурації один ACP може коштувати приблизно вдвічі дешевше за Gripen. Якщо орієнтуватися на відкриті оцінки вартості Gripen E приблизно на рівні 70–80 млн доларів за літак, потенційна ціна ACP може виявитися дуже значною для безпілотника, але все одно залишатиметься нижчою за вартість повноцінного пілотованого винищувача.

Саме тут виникає найцікавіша математика. Якщо для одного Gripen можна використовувати два або три висококласні ACP, то ВПС отримують можливість збільшити кількість бойових платформ без необхідності купувати відповідну кількість дорогих винищувачів.

Іншими словами, питання вже не в тому, скільки коштує один безпілотник. Питання в тому, скільки бойової спроможності він дозволяє отримати за витрачений долар.

Saab фактично будує фундамент для майбутнього Gripen

Найбільш стратегічно важливим у програмі ACP може бути навіть не сам безпілотник.

Saab прямо розглядає цю програму як спосіб накопичення технологій, які можуть знадобитися для наступного шведського бойового літака.

І тут ми виходимо далеко за межі CCA. Шведські ВПС рано чи пізно повинні будуть вирішити, що робити після Gripen. За нинішніми оцінками, питання наступного покоління бойової авіації стане особливо актуальним після 2055 року.

У Стокгольма є щонайменше три варіанти. Перший — створити власний наступник Gripen. Другий — приєднатися до міжнародної програми винищувача шостого покоління. Третій — поступово відмовитися від традиційної моделі, де основу бойової авіації становлять пілотовані винищувачі, і перейти до більшої частки безпілотних систем.

Є й четвертий, фактично комбінований сценарій: зберегти пілотовані літаки, але зробити їх командними платформами для великої кількості автономних систем. Саме останній варіант сьогодні виглядає найбільш логічним продовженням концепції ACP.

Наступник Gripen уже проглядається в тіні A3

Показово, що Saab одночасно продемонструвала концептуальне бачення майбутнього пілотованого винищувача.

Він має багато спільного з A3: інтегроване крило й фюзеляж, укорочені крила, виражену орієнтацію на малопомітність та високу швидкість. Водночас пілотований літак отримує вертикальні хвостові поверхні, винесені назад на своєрідних балках. За розмірами він приблизно відповідає F-35 або навіть дещо більший.

Цікаво, що носова частина також певною мірою нагадує американський винищувач п'ятого покоління. І це не випадковість. Saab фактично демонструє, що технології ACP можуть стати лабораторією для майбутнього винищувача.

Системи управління, малопомітні матеріали, сенсори, програмне забезпечення, автономність, обробка даних, інтеграція озброєння — усе це можна спочатку випробовувати на безпілотній платформі, а потім переносити на пілотований літак.

У цьому сенсі ACP стає для Saab не кінцевим продуктом, а своєрідним полігоном для наступного покоління авіації.

Швеція поки не вирішила, якою буде її авіація після Gripen

І тут виникає головна проблема. На сьогодні немає гарантії, що Швеція взагалі замовить серійний ACP. Немає також остаточного рішення щодо того, чи створюватиме Saab новий пілотований винищувач.

Шведські ВПС мають визначитися з майбутньою моделлю приблизно у 2028–2030 роках. Від цього рішення значною мірою залежатиме і доля ACP. Якщо Стокгольм вирішить розвивати власну систему бойової авіації, ACP може стати одним із її центральних елементів.

Якщо Швеція приєднається до міжнародної програми шостого покоління, Saab все одно зможе використати отримані технології. А якщо країна зробить ставку на поступове збільшення кількості безпілотних систем, ACP може взагалі стати основою нової моделі шведських ВПС.

Тому нинішня стратегія Saab виглядає досить розумною: компанія не вимагає від уряду негайно прийняти остаточне рішення щодо винищувача майбутнього. Вона пропонує інвестувати в технології, які будуть корисними практично за будь-якого сценарію.

Український фактор теж стає важливим

На цьому тлі особливого значення набуває і майбутнє співробітництво Saab з Україною. Швеція вже зробила важливий крок у напрямку посилення української бойової авіації, а Saab отримала замовлення на 16 Gripen E для України. Раніше Стокгольм також погодився передати Україні до 16 Gripen C/D, постачання яких очікується з 2027 року, тоді як поставки Gripen E мають розпочатися у 2029 році.

Якщо українські Gripen справді стануть частиною бойової системи в найближчі роки, Україна потенційно може опинитися серед операторів, для яких концепція ACP буде не абстрактною технологією майбутнього, а практичним питанням. Український досвід сучасної війни особливо цікавий у цьому контексті.

Війна показала, наскільки швидко зростає значення безпілотних систем, розвідки, радіоелектронної боротьби, мережевої взаємодії та можливості завдавати ударів без безпосереднього залучення пілота.

Але водночас вона показала і межі дешевих безпілотників. У середовищі, де противник має потужну ППО, винищувальну авіацію, засоби РЕБ і радіолокаційного виявлення, простого БПЛА недостатньо. Потрібні платформи, які можуть проникати в складне середовище, діяти швидко, використовувати низьку помітність і працювати спільно з іншими літаками. Саме на цю нішу і претендує ACP.

Чи може ACP зробити Gripen актуальним ще на десятиліття?

Мабуть, це одне з найцікавіших питань. Здавалося б, винищувач четвертого покоління поступово програватиме боротьбу новим машинам п'ятого та шостого поколінь.

Але поява висококласних бойових безпілотників змінює цю логіку. Пілотований винищувач більше не обов'язково має сам бути найкращою платформою в кожному параметрі.

Він може стати центром бойової групи. Його перевагою буде пілот, здатний ухвалювати складні рішення, а частину найбільш небезпечної роботи виконуватимуть безпілотні системи. У такій конфігурації Gripen може залишатися ефективним значно довше, ніж якби йому довелося самостійно конкурувати з винищувачами нового покоління.

І тут шведська концепція виглядає особливо цікаво. Gripen від самого початку створювався з урахуванням відносно невисоких експлуатаційних витрат, розосередженого базування та швидкого обслуговування. ACP може доповнити цю філософію новим виміром — масштабуванням бойових можливостей без пропорційного збільшення кількості пілотованих літаків.

Saab хоче зайняти власну нішу

Сьогодні світовий ринок CCA фактично лише формується. Сполучені Штати вже мають кілька великих програм, але паралельно власні концепції розробляють європейські та азійські виробники.

На цьому тлі Saab намагається зайняти дуже конкретну нішу: не найдешевший і не наймасовіший безпілотник, а висококласний, швидкий і малопомітний бойовий апарат, здатний працювати там, де простіші системи не виживуть. Це ризикована ставка.

Такий ACP буде значно дорожчим за прості безпілотні літаки. Його виробництво вимагатиме складних технологій, а кількість таких машин у бойовій частині, очевидно, буде обмеженою. Проте перевага полягає в іншому: Saab намагається створити не просто ще один тип озброєння, а нову бойову екосистему, в якій пілотовані та безпілотні літаки діятимуть як єдина система.

A3 поки що лише макет. Але задум значно більший

Найважливіше — не перебільшувати ступінь готовності програми. A3 поки що є концептом і повномасштабним макетом. Контракту на його серійне створення немає. Навіть майбутнє самого ACP у шведських ВПС ще не визначене.

Перш ніж говорити про серійні поставки, Saab доведеться пройти через A1 та A2, продемонструвати необхідні технології, переконати шведське Міністерство оборони у військовій доцільності програми та знайти фінансування.

Якщо контракт на повноцінну розробку буде укладено приблизно у 2030 році, перший політ A3 може відбутися на початку 2030-х, а початкова оперативна готовність — орієнтовно в середині 2030-х.

Але до цього моменту ще дуже далеко. Втім, навіть у нинішньому вигляді програма вже має стратегічне значення. Saab фактично заявляє: майбутній винищувач не обов'язково повинен бути лише літаком із пілотом. Він може бути частиною розподіленої системи, де пілотований винищувач командує кількома автономними платформами, а кожна з них має власну спеціалізацію.

І це вже не просто концепція «вірного напарника». Це поступовий перехід від винищувача як окремого літака до винищувача як центру бойової мережі. Саме тому ACP може виявитися для Saab набагато важливішим за черговий експериментальний безпілотник. Якщо A1 та A2 доведуть життєздатність технологій, а Швеція наважиться перейти до A3, компанія отримає не лише новий бойовий літак.

Вона отримає технологічну основу для наступних десятиліть своєї авіаційної промисловості. І зрештою питання полягає вже не в тому, чи потрібен Saab ще один безпілотник. Питання в тому, чи стане ACP тією технологічною сходинкою, яка дозволить Gripen залишатися актуальним у новій епосі повітряної війни — і водночас дасть Швеції шанс створити власне бачення винищувача наступного покоління.