Як €67 млн загальмували в кабінетах, або що насправді відбувається з Національною оцінкою ризиків?
Днями мав цікаву розмову зі знайомим із Ради Європи. Заговорили про Національну оцінку ризиків України — НОР, навколо затримки з ухваленням якої останнім часом виникло чимало інформаційного шуму. Наші ЗМІ писали, що йдеться про ризик втратити €67 млн фінансування за програмою Ukraine Facility через затримку з ухваленням цього документа.
Мій співрозмовник цьому шуму, м’яко кажучи, здивувався. У Раді Європи ситуацію добре знають, адже сам НОР там бачили ще минулого року. Більше того — документ проходив експертну оцінку Ради Європи. І отримав схвальний відгук.
Я попросив показати цей висновок. І він багато що пояснює.
Йдеться про Technical Paper Ради Європи від листопада 2025 року — Review of Ukraine’s Draft National Risk Assessment 2025 against the revised FATF NRA Guidance and Toolkit, підготовлений експертом Ради Європи Девідом М. Пароді. Маю копію цього висновку.
Якщо відкинути дипломатичну лексику, висновок достатньо однозначний.
Український проєкт НОР названо комплексним, насиченим даними документом, який демонструє системне розуміння ризиків в умовах війни.
Ба більше, експерт констатує: НОР уже відповідає вимогам Рекомендації 1 FATF та Immediate Outcome 1.
Особливо важливий інший момент. Рекомендації Ради Європи не передбачали переписування проведеного аналізу. У висновку прямо зазначено, що запропоновані зміни мають редакційний і структурний характер. Тобто йшлося передусім про те, як краще представити величезний масив уже виконаної роботи.
І це принципова деталь.
НОР — не теоретична доповідь, написана кількома чиновниками в кабінеті. Це велика аналітична робота, побудована на реальних даних фінансової розвідки, правоохоронних органів, регуляторів та інших державних інституцій. У ній використані конкретні кейси та практичний досвід України. Документ враховує те, з чим держава реально зіткнулася під час війни: санкційні ризики, транскордонні фінансові потоки, кіберзлочинність, переміщення населення, нові способи відмивання коштів і фінансування тероризму.
Причому позитивна оцінка Ради Європи — не інформація, яка існує лише в закритому експертному документі.
В офіційному державному моніторингу виконання антикорупційної програми зафіксовано, що в листопаді 2025 року проєкт НОР обговорювався з представниками Ради Європи та Генерального директорату Європейської комісії з питань розширення та Східного сусідства — DG ENEST. За результатами цих консультацій документ отримав "у цілому позитивний відгук".
Тобто ще у 2025 році про існування та зміст української НОР знали не лише в Раді Європи, а й у Європейській комісії.
Тому після ознайомлення з документом у мене виникло просте питання: якщо змістовно НОР була готова ще у 2025 році, обговорювалася з Радою Європи та Єврокомісією й отримала позитивну зовнішню оцінку, чому Україна досі її не ухвалила?
Публічна хронологія частково дає відповідь. У листопаді 2025 року Держфінмоніторинг направив проєкт учасникам НОР на погодження. Тоді документ погодили понад 20 українських відомств, залучених до його розробки, водночас Мінфін повернув його із зауваженнями. Далі почалося тривале міжвідомче доопрацювання. Уже в липні 2026 року Мінфін знову повідомляв про суттєві зауваження.
Тобто проблема, схоже, не в тому, що Держфінмоніторинг "не зробив НОР". Документ існував, був представлений міжнародним партнерам і отримав позитивну зовнішню оцінку. Проблеми почалися на етапі внутрішнього погодження.
Ціна бюрократії
Є в цій історії ще одна обставина, яка робить затримку значно серйознішою за звичайну міжвідомчу бюрократію.
Проведення чергової Національної оцінки ризиків — це окремий індикатор Плану України в межах Ukraine Facility, виконання якого було заплановане ще на IV квартал 2025 року. А виплати за цією програмою безпосередньо залежать від виконання погоджених Україною та ЄС реформ та індикаторів.
Станом на серпень НОР залишається серед невиконаних зобов’язань України за 2025 рік. За оцінками експертів консорціуму RRR4U, загальна сума фінансування, пов’язана з вісьмома простроченими індикаторами 2025 року, становить близько €1,93 млрд. НОР — один із них.
Звісно, було б некоректно стверджувати, що всі ці €1,93 млрд затримані саме через НОР. Тут ЗМІ називали іншу суму — €67 млн. Але сам факт показовий: невиконання індикаторів має цілком конкретну фінансову ціну.
І тут ситуація стає зовсім парадоксальною.
Україна воює і критично залежить від зовнішнього фінансування. Європейський Союз прив’язує частину цієї підтримки до конкретних реформ. Один із необхідних документів фактично готовий ще з 2025 року, його бачать і позитивно оцінюють європейські партнери — але всередині України його ухвалення місяцями гальмується на етапі погоджень.
Тому питання вже не лише в тому, хто і чому затримував НОР. Питання в тому, чому внутрішня бюрократія взагалі отримала можливість створити ризик для фінансування України з боку ЄС.
Бюрократія чи щось більше?
І тут виникає ще одне незручне питання.
Чому документ, який міжнародні експерти вважають ґрунтовним і достовірним, усередині країни місяцями ходить колами між відомствами?
Не можу стверджувати, що причина політична. Але повністю відкидати таку версію я б теж не став. Особливо зважаючи на те, як активно ця тема розганялася у ЗМІ саме в контексті дискредитації керівника Держфінмоніторингу Філіпа Проніна.
Наголошу: це припущення, а не встановлений факт. Але саме тому ситуація потребує максимальної прозорості: хто, коли і які саме зауваження вносив до НОР, скільки їх було та які з них справді стосувалися змісту документа.
Бо якщо політичний чинник справді мав місце, проблема значно більша за конфлікт окремих посадовців. У такому разі заручниками внутрішньої політичної боротьби стають виконання міжнародних зобов’язань України і, зрештою, гроші, яких держава потребує під час війни.
Міжнародна оцінка, яку я побачив, залишає дуже мало простору для тверджень, що проблема полягала в низькій якості роботи Держфінмоніторингу.
Навпаки. У Раді Європи ще у 2025 році побачили ґрунтовний документ, заснований на великому масиві реальних даних, і окремо відзначили масштаб роботи українських органів у винятково складних умовах війни. Факт консультацій із Радою Європи та Єврокомісією і позитивного відгуку зафіксований також в українських офіційних документах.
У понеділок НОР нарешті мають винести на ухвалення.
Сподіваюся, на цьому майже річна бюрократична історія завершиться. Але питання про те, чому документ, готовий і позитивно оцінений міжнародними партнерами ще минулого року, так довго не міг пройти українські кабінети — і якою могла бути ціна цієї затримки для держави, — усе ж потребує відповіді.
