Протидія реактивним "шахедам"
Індустрія дронів

Продовжую працювати над проблемою реактивних "Шахедів", і тут є справді обнадійливі прориви. Вдалося знайти точно працюючу, вже апробовану та відносно дешеву концепцію засобів протидії, а також залучити кошти американських донорів на створення перших зразків, адаптованих під українські умови та наші конкретні завдання.
Якщо все піде за планом, перші реактивні "Шахеди" за допомогою цих рішень можна буде збивати вже за декілька тижнів. Дуже хотілося б, щоб подібні розробки можна було так само швидко фінансувати державним коштом, але сьогодні бюрократія та чинна система контролю фактично означають, що за будь-яке нетипове рішення, оплачене з бюджету, посадовець ризикує отримати не подяку за результат, а тюремний термін.
Тому єдиний реалістичний вихід для мене зараз — шукати іноземних донорів, готових фінансувати те, що необхідно Україні вже сьогодні. Це ускладнює роботу, додає зайві етапи й затягує реалізацію в рази, хоча в умовах війни швидкість ухвалення таких рішень безпосередньо визначає їхню цінність.
Більше деталей поки не розкриватиму, щоб не нашкодити роботі. Але проблема буде вирішена — питання лише в часі. На жаль, у нашій ситуації час вимірюється не тижнями чи місяцями, а втраченими людськими життями, тому власних зусиль на те, щоб максимально його скоротити, не шкодую.
Водночас уже зараз очевидно, що державну систему фінансування розробок та контролю за використанням бюджетних коштів у сфері оборонних інновацій необхідно радикально реформувати. Нам потрібні значно більша свобода для експериментів, швидке ухвалення рішень і можливість брати на себе обґрунтований ризик там, де стандартних рішень просто не існує.
Ми втрачаємо десятки людських життів і мільярди гривень в економіці не лише через появу нових ворожих технологій, а й через те, що всередині державної системи майже ніхто не готовий поставити свій підпис під оплатою креативного рішення, навіть якщо саме воно може виявитися найшвидшим і найефективнішим.
На війні інновація майже завжди починається зі сміливого рішення. І держава повинна навчитися не карати за такі рішення, а створювати умови, в яких їх можна швидко перевіряти, фінансувати та масштабувати.