Без прориву, але з продовженням діалогу: що дали переговори Віткоффа і Кушнера з Путіним та Зеленським

Ну що, українці, готуйте попкорн і термос із чаєм — бо ми знову у прямому ефірі шоу під назвою “Мирний процес”. Цього разу в головних ролях: Стів Віткофф, Джаред Кушнер і легендарний тритонні Кремлівський  та Український Марафон.

5 вересня хлопці залетіли в Москву, посиділи з Путіним понад три години — це, на секундочку, довше, ніж триває середній український робочий день без відключення світла. І що ми отримали на виході? Правильно: нічого конкретного, зате багато красивих прикметників. Розмову назвали “змістовною, конструктивною та відвертою” — тобто набір слів, які говорять завжди, коли сказати по суті нічого. Жодного тексту пропозицій, жодних домовленостей, зате, о диво, знайшлося місце обговорити “економічні проєкти між Росією та США”. Ну звісно, а як же без цього — поки триває війна, бізнес-плани важливіші за перемир'я, це ж логічно.

Білий дім взагалі відзначився шедевром дипломатичної риторики: мовляв, обговорили “конкретні плани подальших дій”, про які “можуть повідомити найближчими тижнями”. Тобто буквально: “щось там є, але ми вам не скажемо, чекайте”. Це як коли тобі на роботі кажуть “є новини щодо твоєї премії”, а потім тиша на місяць.

Далі — Київ, 6 вересня, перший офіційний візит перемовників США до України ппісля довгої перерви. Гучно, урочисто, історично! Зеленський заявив, що Україна хоче не просто «зупинити стрілянину», а справедливого і тривалого миру з гарантіями безпеки. Що ж, дуже дякуємо за роз'яснення — а то ми думали, українці мріють про черговий «мінськ» з паузою на пару років до наступного вторгнення.

Окремо тішить пункт про підготовку до зими: обороноздатність, енергетика, стійкість — усе це, виявляється, тільки тепер «порушується на переговорах». Наче ми не переживали вже три зими з генераторами і павербанками замість парового опалення. Але добре, що хоч тепер про це подумали радники з нацбезпеки Британії, Франції й Німеччини — видно, самим нам зимувати якось не так переконливо виходить.

І найкращий штрих усієї цієї симфонії дипломатії — «символічна» домовленість не бити по Москві й Києву саме на час приїзду делегації. Тобто ракети й дрони на два дні притримали виключно заради гостинності, а по інших містах — будь ласка, продовжуйте, там же делегації немає. Крихкість домовленостей у цьому одному реченні розкрита краще, ніж у будь-якому аналітичному звіті.

Підсумок місії, за офіційною версією: “відновлення інтенсивного посередницького діалогу”, “уточнення позицій” і “підготовка до наступних контактів”. А простими словами — усе, як і було: Росія хоче своє, Україна хоче своє, а ми знову домовилися... поговорити ще раз. Головне — не забути додати, що “говорити про близьке політичне врегулювання наразі передчасно”. Оце вже, чесно кажучи, єдине речення в усій новині, з яким погодиться кожен українець без жодного сарказму.

Але не хвилюйтеся: наступного разу хтось знову проведе три години переговорів, назве їх “змістовними”, притримає ракети на добу для гарної картинки — і ми знову будемо «слідкувати за розвитком подій». Головне, щоб генератор не підвів.

Ой, і ледь не забув. Спецпосланцям подарували футболки з написом “Київський режим”. Нащо?