Деградувала навіть корупція

Найстрашніше в українській корупції - це те, що вона страшенно деградувала.

У часи, коли Колумбетик був ще юним, корупціонер був кмітливим і хитросраким. А як інакше? З корупційної ренти годувалась величезна купа народу, і їх життя зазвичай залежало від того, чи зможуть вони знайти корупціонера і посмоктати з нього бабло, тобто "обілєтіть".

Всередині ж владної вертикалі звичайна кадрова боротьба за вищі щаблинки посадового становища була прив'язана до корумпованих потоків, і вступала з ними у взаємоузгоджені дії.

Призначення на вищу посаду означало доступ до більшої можливості красти, але негайно народжувало кратну кількість бажаючих тебе з цієї посади скинути, а значить - підвищувало твою особисту небезпеку. Крім того, вимагало невпинної реальної підтримки фахового рівня - бути довбойобом і просто ділитись було недостатньо. Бо ділились і так всі, тому між довбойобом та фахівцем все ж за умови лояльності частіше обирали фахівця.

В будь-якому разі, конкурентне середовище народжувало конкурентну ж боротьбу. Перед тим, як отримувати корупційні гроші, схему їх заробітку потрібно було придумати та організувати, а потім підтримувати і забезпечувати. Потребувалось велике інтелектуальне та організаційне зусилля, щоб побачити прогалину в законодавстві, налаштувати процес, юридично його прикрити і в подальшому невпинно його менеджерити, відбиваючись від хижаків та конкурентів.

З морально-етичної точки зору ці люди звісно були уйобками, що харчувались людським горем. Але принаймні уйобками розумними. "Прєступность організована, а ми - ні".

Поци, які знову залетіли, ніякі корупційні процеси саммостійно не придумували. Всі великі корупційні скандали, які трусять суспільство останнім часом, несуть на собі печатку організаційної імпотенції. Люди, які опиняються в їх епіцентрі, неспроможні організувати належним чином навіть фізичне транспортування спижжених грошей з одного місця в інше. Вони мучуться, безкінечно зізвонюються, проводять беззмістовні довгі наради без прийняття рішень та призначення відповідальних, включають в процес якихось лівих людей (закладаючи підвалини свого майбутнього фіаско), туплять і страждають. Їх дії завжди реактивні - вони лише реагують на ситуації, будучи нездатними планувати свою злочинну діяльність хоча б на крок вперед. Почалась перевірка - давайте ховати активи. Почався моніторинг соцмереж - давайте видаляти фоточки. Вийшло розслідування - давайте думати шо робити.

В них немає хитрості, підступності, злочинного фльору - вони просто тупі кугути, які неспроможні навіть на повноцінний злочин - тільки невміло скористатись результатами чужого злочину, невміло ж спалитись та невміло виправдовуватись.

Це може бути свідченням дуже глибокої кризи в системі державного управління, шановні учасники національно-визвольних змагань.

Бо де ми знайдемо талановитих управлінців, якщо ми не можемо знайти навіть талановитих корупціонерів?