Не «дальність польоту», а знищення спроможностей: що насправді означають заяви очільника ГУР
Український медіапростір любить гучні цифри та видовищні картини: скільки кілометрів пролетів наш дрон, як яскраво палає черговий російський НПЗ чи який корабель пішов на дно. Це надає людям необхідну психологічну наснагу. Але війна виснаження, у яку затягнула нас Росія, виграється не радіусом ураження і не яскравими відео в соцмережах. Вона виграється системним, математично розрахованим знищенням воєнно-економічного потенціалу ворога.
Без пафосу, без заспокійливих казок. Його тези — це не просто звіт про виконану роботу, а протвережуючий аналіз реальності, який варто розібрати всім, хто досі очікує швидкого краху агресора.
Завдання полягає не в тому, щоб показати, наскільки далеко можуть долетіти наші ракети та дрони. Головне — зменшувати спроможність противника виробляти зброю, — зазначає очільник воєнної розвідки.
З огляду на технологічну складову виробництва, можна ствердно підкреслити: один точно уражений верстат з ЧПК на оборонному заводі десь у глибокому тилу Росії, який там самі виготовити не спроможні, робить для нашої перемоги більше, ніж десяток знищених вантажівок біля лінії фронту. Вантажівку росіяни замінять за добу. А от унікальний верстат чи установку первинної переробки нафти за нинішніх умов сірого імпорту шукатимуть місяцями.
Але тут працює не тільки наша зброя. Успіх будь-якої спецоперації сьогодні — це поєднання точкового силового удару ГУР чи СБУ по критичному вузлу, санкційного тиску, який позбавляє окупантів грошей на ремонт, та постійної роботи з партнерами щодо перекриття сірого імпорту комп'ютерних чипів, обладнання і технологій.
Якщо випадає хоча б одна ланка — ворог адаптується. Росія навчилася обходити обмеження, і це факт, із яким доводиться стикатися щодня на полі бою, знаходячи західні комплектуючі у свіжих «шахедах» та крилатих ракетах.
Найважливіша частина заяви керівника розвідки стосується ресурсів країни-агресорки. Так, її економіка відчутно просіла. Спостерігається перегрів через капітальні вливання у ВПК, гострий дефіцит кадрів (бо цивільний сектор буквально вимитий мобілізацією та високими виплатами за контрактами), є великі проблеми у банківській сфері. Але варто дивитися правді в очі: запас міцності у Москви досі колосальний.
У ГУР відверто кажуть: за нинішньої динаміки ресурсів Росії вистачить і на 2027-й, і на 2028 рік. Це не привід для депресії, це тверезий розрахунок. Російські керманичі без коливань пожертвують усім — від регіональних бюджетів до рівня життя власних громадян, — аби залити грошима війну. Зламати цей ресурс раніше можна тільки спільно з партнерами, якщо санкції нарешті перетворяться на реальний зашморг для танкерного флоту та банківських проводок у третіх країнах.
І ще один критичний момент — європейський напрямок. У розвідки є конкретні розвіддані, які підтверджують: Кремль не збирається зупинятися в Україні.
Найближчим часом варто очікувати посилення силового тиску на країни східного флангу НАТО — насамперед на Балтію та Польщу. Кремль діятиме у свій улюблений спосіб: гібридні провокації, порушення повітряного простору, кібератаки, підривні дії та масштабна інформаційна кампанія. Мета — намацати слабке місце в 5-й статті, посіяти паніку серед європейських виборців і змусити Захід приберегти зброю для себе, а не передавати її Україні. Це звичайна російська тактика шантажу, на яку партнери мають відповідати жорстко і на випередження, а не чекати перших прильотів по своїй території.
Що стосується майбутнього самого ГУР, то Олег Іващенко формулює чітку позицію: високотехнологічна структура з гнучкою системою, яка вміє миттєво вчитися. Вона має бути присутня всюди, де є національні інтереси України, — з потужною агентурою, технічними та аналітичними можливостями.
Сучасна війна остаточно стала війною швидкостей і технологій. Хто швидше зібрав дані, обробив їх і завдав удару — той і переміг. Українська воєнна розвідка давно переросла класичні рамки: від спецоперацій у Чорному морі та роботи в Африці до глибинних ударів по РФ. Сьогодні це досвід, якого у західних спецслужб просто немає.
Нова система, про яку говорить очільник ГУР, має вміти головне — накопичувати досвід, аналізувати його та ставати сильнішою за ворога щодня. Війна вимагає від нас відмови від рожевих окулярів, бо попереду складний та довгий шлях. Перемогти в ньому можна тільки за однієї умови: якщо ми припинимо тішити себе ілюзіями, а ставка буде зроблена на технології, аналітику та послідовне, щоденне нищення воєнної машини ворога.
