ГКЧП навпаки

Генпрокурор Руслан Кравченко, який подав у відставку, але юридично ще залишається генпрокурором до рішення Верховної Ради, заявив, що підписав підозру директору НАБУ Семену Кривоносу. Ще одну — близькій особі керівника САП Олександра Клименка. Сам Кравченко назвав НАБУ і САП фактично окремим центром політичної влади і звинуватив їх у спробі узурпації.

Після цього з’ясувалося, що вночі Кравченко виїхав за кордон. Сам він каже, що перебуває у закордонному відрядженні й збирається інформувати міжнародних партнерів про "реальний стан справ" в антикорупційних органах.

НАБУ і САП відповіли: Кривоносу жодної підозри офіційно не вручено, заяви Кравченка вони вважають публічними, а не процесуальними діями, і продовженням системної атаки на антикорупційні органи.

І майже миттєво — Зеленський: "У цього генерального прокурора є тільки один шлях: звільнення з посади. Саме це я йому і сказав". І заклик до парламенту підтримати звільнення невідкладно.

У всього цього поки є два пояснення.

Перше. Президент справді побачив межу, за якою починається вже не чергова війна силовиків, а пряме згортання незалежності антикорупційних органів і злам правової системи. І не захотів ставати політичним обличчям цього процесу. Привіт "київському режиму".

Друге. Перед нами спектакль. Кравченко, який іде, виконує найбруднішу частину роботи: завдає прямого політичного удару по керівниках НАБУ і САП — і залишає після себе підозри, кримінальні провадження та токсичний інформаційний шлейф. Президент при цьому публічно дистанціюється від виконавця.

Атаки на антикорупційні органи ми очікували. Форма виявилася дещо несподіваною — не очікували такої готовності Кравченка особисто лягти на амбразуру.

Тепер важливе не тільки те, що буде з підозрою Кривоносу. Кравченко ще формально генпрокурор, парламент його не звільнив, є виконувач обов’язків, і вся ця конструкція може рухатися в різні боки. Схоже, Зеленський зараз сам не до кінця розуміє, куди ця історія може завести, і частину рішень ще можуть відіграти назад.

Але політичний удар уже завдано. Старі історії Кривоноса вже розганялися телеграм-каналами. Щодо Клименка в системи є інший резерв — матеріали і свідчення Христенка. Тобто навіть якщо прямого демонтажу НАБУ і САП зараз не буде, зробити їхніх керівників максимально політично вразливими, а потім продовжити атаку іншими способами — цілком реальний сценарій.

І тому наступний тест — навіть не Кравченко.

Наступний генпрокурор.

Якщо це був спектакль, на його місці з’явиться просто "свій" — прізвище другорядне.

Якщо Зеленський справді зрозумів, наскільки близько система підійшла до краю, відповіддю має стати прозора процедура обрання нового генпрокурора. Конкурс із запобіжниками, які не дозволять владі його хакнути. Незалежний керівник. І нарешті реформа прокуратури як одного з ключових стовпів усієї правоохоронної системи.

Ось на цій розвилці зараз і стоїмо.