Перемир’я від Трампа? Сумніваюся

Або пастка для Зеленського і те, як Україні викручуватимуть руки найближчі тижні.

Щоб зрозуміти слова Трампа про перемир’я, варто поглянути на події та процеси бодай попереднього місяця.

Давайте по пунктах.

1. Посланці Трампа навідалися до Москви, а потім до Києва. Тобто, як писав раніше, приїхали до столиці України з новим російсько-американським планом. На жаль, поки ми ініціативу не перехопили — як у 2025-му, так і на початку 2026 року фактично обговорюємо "пропозиції Кремля". І за можливості намагаємося їх видозмінити.

   Цього разу "на столі" були як загальні плани із заморожування, так і окремі компоненти. Включно з перемир’ям у повітрі, на морі тощо. Що стосується компонентів — тут уже є й ініціатива української сторони.

   Про те, що ми поки в російському треку, свідчать і слова Кушнера про території.

2. Далі з’їзд республіканців, де основна тема — Іран. Але на цьому напрямку прориву у Трампа не сталося. Точніше, стався прорив хуситів, який суттєво ускладнив можливості постачання нафти на світовий ринок. З Ормузькою протокою як і раніше немає ясності.

   Проте ціни на заправках у США зростають, і Трамп знаходить "винного" — Україну, яка виносить нафтопереробку РФ.

3. Саміти ШОС та БРІКС, на яких Індія та Китай заявляють про готовність увійти в процес щодо України. І досить різко висловлюються щодо кризи на Близькому Сході. У Трампа на носі візит Сі. З точки зору згаданих воєн — вкрай неприємна подія. Бо Китай може запропонувати переформатувати переговорні рамки за власної участі. А це крах планів щодо гри "у РФ проти КНР". Це неприємно й Кремлю.

4. На цьому тлі Трамп знаходить винного у зростанні цін на заправках США. Природно, це не він зі своєю (або точніше з ізраїльською, де його використовують як інструмент) іранською авантюрою. Це Україна. І просить Зеленського не бити по російських НПЗ. Путіна не просить ні про що.

5. На цьому тлі береться теза, з якою, можливо, були в загальних рисах згодні сторони — не бити по критичній інфраструктурі — і оголошується, що угоди досягнуто. У Києві та в Москві здивовані. Але президент України змушений підіграти, кажучи, що готовий, якщо РФ зупинить свої удари. У Москві не кажуть "згодні", але й не кажуть "ні".

Проте тут важливі ще й події в розрізі російсько-української війни:

• А. В РФ уже на носі "єдиний день голосування". І певна політична перемога у вигляді перемир’я на своїх умовах Путіну була б не зайвою. Це плюс до формату "договоряться" з боку РФ.

• B. Тут, можливо, збіг, але після ударів по складах у Василькові та в Милі є деяке зниження інтенсивності українських атак по російській території. Це не провал. Але зниження кількості БПЛА — 7979 за останні два тижні серпня проти 4989 за перші два тижні вересня (ще раз — дані російської сторони). Ситуація тимчасова. Тут усе впирається у швидкість виробництва та поповнення запасів. І це все одно багато, дуже багато (за що дяка виробникам і Силам оборони).

• C. Російські атаки. Україна переважає РФ у кількості запущених БПЛА. Так, Росія (за даними української сторони) запустила за ті ж періоди 3113 і 2187. Теж є зниження, пов’язане з тим, що Україна уразила й кілька пускових, і низку підприємств, важливих для виробництва. Але перевага РФ — це реактивні дрони (понад 70%). А також балістика, яка поза цим розрахунком. І Кремль розраховує максимально використати цю перевагу, поки Україна не знайшла протидію реактивним "гераням" і має дефіцит боєприпасів для ППО.

  (Пп. B і C — "мінус" до можливостей домовленостей про припинення нальотів з боку РФ і "плюс" з боку України).

• D. Експорт через Чорне море ускладнений для обох сторін. Насамперед щодо зерна. А спроби РФ зіграти в порти Балтії, маскуючи своє зерно під "казахстанське", можуть зіткнутися з проблемами — Латвія планує (але поки не ввела) мито на транзит російського зерна у розмірі 300% до портів. І вже серйозніше ставиться до перевірки країни походження. Загроза є.

• Е. Для України атаки на Одесу та залізничну інфраструктуру є більш критичними. Саме через обвал експорту уряд зафіксував просідання надходжень до бюджету. І якщо ситуація не виправиться — потреба в додатковому фінансуванні ззовні лише зросте.

  Але в обох випадках щодо зернового експорту як у РФ, так і в Україні стоїть питання, чи буде посівна у 2027 році. У Росії до того ж іде зрив посівної озимих — на неможливість вивезення врожаю (і отримання прибутку) накладається дефіцит... дизпалива та бензину. Тобто тут сторони теоретично можуть домовитися.

• F. Скандали та надзвичайні події в силовому блоці, що йдуть один за одним. Включно з подіями понеділка. Це вкрай сильно б'є по сприйняттю України на міжнародній арені. Мова навіть не про корупцію — конфлікти між силовиками можуть сприйматися як загальна слабкість державної системи.

Тепер, з урахуванням сказаного вище, давайте змоделюємо варіанти дій сторін.

Оскільки "Трамп попросив Зеленського" і президент України заявив, що країна "готова" до припинення ударів по критичній інфраструктурі, слово за Росією. Але оскільки не визначено ні географію, ні перелік "критичної" інфраструктури, Кремль зіграє на цьому. Тобто спробує виставити свої вимоги. Наприклад, якщо перемир’я на морі, то включно з Азовським. Обмін НПЗ на ТЕС, але без згоди віднести залізницю до "критичної". Або систему водопостачання та водоочищення. Одним словом, пропонуватиме "нерівноцінний обмін", представляючи це "драфтом" мирних угод.

Якщо з українського боку не буде власного переліку "критичності" на території РФ (тобто по яких об'єктах ми готові не бити), то російський перелік стане єдиним і базовим для обговорення.

У Кремлі чудово розуміють, що Трампу необхідна "маленька перемога", і вимагатимуть максимуму в обмін на мінімум своїх зобов’язань. Що навряд чи можна буде назвати прийнятним для України.

І на Київ тиснутимуть. Тому цікавих історій на зовнішньому полі, та й у внутрішній політиці в найближчі два тижні буде більш ніж достатньо.

Для Кремля важливо домогтися максимальних поступок України у цьому окремому питанні, оскільки це послаблює позиції Києва у переговорах про головне — формат заморожування війни.

Для Трампа необхідний проміжний "договір", щоб зберегти формат, коли США і тільки США є посередником між РФ та Україною.

Але навіть якщо угоди буде досягнуто, протримається вона не довше, ніж "припинення вогню" з Іраном. Чому? Я це написав вище і повторю: для Кремля, як би там не було, вкрай важливо послабити переговорну позицію України щодо ключового питання — формату заморожування війни.

Тому удари відновляться. Причому у зриві "перемир’я" Москва спробує звинуватити Київ.

Чи можна цього уникнути?

Повністю навряд чи. Є поспіх Трампа, є результат попередніх рішень і дій (2025 і 2026 роки). Але можливості для перехоплення ініціативи вже з'являються.

1. Першим кроком міг би бути відправлений сьогодні перелік можливих "обмінів безпекою". Тобто що Україна зобов’язується не атакувати і над якими територіями (це важливо, оскільки РФ наполягатиме на включенні Криму) в обмін на перелік того, що не повинна атакувати Росія. Свої вимоги, які надійшли раніше, а не просто "ми готові". Трампу це, природно, вкрай сильно не сподобається. Але документ, який варто обговорювати, вже буде. І в момент, коли з'явиться російський список, будуть два документи, два плани, а не просто перелік побажань Путіна. Важлива й швидкість — хто спрацює першим.

2. Переговори з державами, які зацікавлені хоча б у зерновому імпорті з України. За ідеєю, посланці МЗС уже тиждень як мали б ходити по ведомствах у КНР, Індії, Індонезії, Єгипті, Туреччині, Тунісі, Алжирі, В'єтнамі, Саудівській Аравії. Важлива їхня солідарна позиція. Міністр Сибіга провів телефонні розмови з половиною списку. Але інформації про поїздки чи виїзні переговори немає (наприклад, остання новина на сайті посольства у В'єтнамі — "VI Всеукраїнський творчий конкурс "Що для мене Україна?"", а посольство в Індонезії розповідає про роботу з військово-обліковими документами за кордоном).

Але навіть якщо таких поїздок не було, є час і можливість вислати делегації за вказаними 9 напрямками. Мета ще раз — активна і якщо не єдина, то близька позиція (щодо відновлення експорту зерна) від цих держав. Активна демонстрація їхньої зацікавленості — це вже, як каже Трамп, "карти" в руках українських перемовників.

Оригінал