Трамп бреше про Україну? Факти про справжні причини світової паливної кризи

Світ увійшов у серйозну паливну кризу. Але коли Дональд Трамп фактично покладає відповідальність за дефіцит дизеля на українські удари по російських НПЗ, цифри показують значно іншу картину.

13 вересня президент США Дональд Трамп публічно закликав Володимира Зеленського припинити удари по російській дизельній та нафтопереробній інфраструктурі.

Його формулювання було максимально прямим: Зеленський, за словами Трампа, має припинити "вибивати дизель", тому що нібито саме він спричиняє його дефіцит.

Більше того, Трамп заявив, що проблема пов’язана не з Близьким Сходом, а з тим, що відбувається між Росією та Україною.

Це дуже серйозна заява.

Тому перевіряти її потрібно не політичними симпатіями, а цифрами.

І цифри малюють зовсім іншу картину.

507 мільйонів барелів зникли із запасів

Міжнародне енергетичне агентство у своєму вересневому Oil Market Report повідомляє: з лютого світові спостережувані запаси нафти скоротилися приблизно на 507 мільйонів барелів.

Середня швидкість їх скорочення — 2,8 мільйона барелів щодня.

Тільки протягом серпня запаси впали ще на 95 мільйонів барелів.

Це приблизно 3,1 мільйона барелів на добу.

Це вже не проблема одного російського НПЗ.

І навіть не проблема Росії.

Це глобальний системний дефіцит.

Головний удар прийшов із Близького Сходу

IEA повідомляє ще одну цифру, яку особливо важливо зіставити зі словами Трампа.

У серпні понад 10 мільйонів барелів на добу видобутку в Перській затоці залишалися зупиненими через безпекову ситуацію.

Світове виробництво нафти лише за місяць скоротилося на 1,6 млн барелів на добу.

А загалом IEA зараз очікує, що у 2026 році світова пропозиція нафти буде приблизно на 5,7 мільйона барелів на добу нижчою, ніж торік.

Це колосальна цифра.

Саме тому твердження, що нинішня паливна криза пояснюється насамперед українськими ударами по російських НПЗ, не відповідає масштабу процесів, які відбуваються на світовому ринку.

Проблема вже не тільки в нафті

Є ще одна річ, яку політики часто не пояснюють.

Світу сьогодні бракує не лише сирої нафти.

Набагато небезпечнішим стає дефіцит нафтопереробки.

У серпні глобальні обсяги переробки становили приблизно 81,4 млн барелів на добу.

Це на 4,2 млн барелів на добу менше, ніж рік тому.

І втрати відбуваються одночасно на Близькому Сході, в Росії та в азійських країнах-імпортерах нафти.

Це принципово важливо.

Тому що сиру нафту неможливо залити у вантажівку, трактор, тепловоз чи дизельний генератор.

Спочатку її потрібно перетворити на дизель, бензин, авіаційне паливо та інші продукти.

І саме ця система сьогодні працює майже на межі можливостей.

Дизель став центром глобальної кризи

Дизель забезпечує близько 30% світового нафтового попиту.

Це паливо світової промислової економіки.

Вантажівки. Сільське господарство. Будівельна техніка. Гірничодобувна промисловість. Судноплавство. Залізниця. Резервна генерація.

Коли дорожчає дизель, дорожчає не просто поїздка автомобілем.

Дорожчає практично вся економіка.

Саме тому ситуація сьогодні настільки небезпечна.

У США ціна дизеля вже перевищила $6 за галон, встановивши історичні максимуми.

А IEA повідомляє, що на початку вересня американські оптові ціни на дизель перевищували еквівалент $200 за барель — майже вдвічі більше довоєнного рівня.

А тепер — про Україну

Тут також потрібно бути чесними.

Українські удари по російських НПЗ дійсно впливають на світовий ринок дизеля.

Заперечувати це було б так само неправильно.

Росія є одним із найбільших світових виробників та експортерів дизельного пального.

Reuters повідомляє, що половина шести найбільших російських дизельних НПЗ у вересні була змушена суттєво скоротити або повністю зупинити виробництво після ударів.

Росія через дефіцит була змушена обмежувати експорт пального.

Тобто українські удари є одним із факторів нинішньої напруги.

Але одним із факторів — не головним поясненням усієї світової кризи.

Саме тут і виникає принципова проблема зі словами Трампа.

Подивімося на цифри

До загострення двох воєн Росія та країни Перської затоки разом забезпечували майже 45% світової морської торгівлі дизелем.

А тепер найважливіше.

У серпні їхній сукупний чистий експорт дизеля був приблизно на 1,6 млн барелів на добу нижчим, ніж у лютому.

Але причиною є не лише Росія.

Експорт дизеля та газойлю з країн Перської затоки впав приблизно до 390 тисяч барелів на добу — трохи більше чверті довоєнного рівня.

Загальний експорт нафтопродуктів і LPG із Перської затоки залишався приблизно на 3,7 млн барелів на добу нижчим, ніж у лютому.

Ось масштаб проблеми.

Це вже зовсім інша математика.

Саудівська Аравія — ще один удар по ринку

До цього додалася нова проблема.

Після пошкодження саудівського трубопроводу East-West світ отримав ще один серйозний ризик для поставок.

Цей трубопровід може транспортувати до 7 млн барелів нафти на добу зі сходу Саудівської Аравії до порту Янбу на Червоному морі, дозволяючи обходити Ормузьку протоку.

WSJ повідомляє, що повне відновлення пошкоджених насосних станцій може тривати шість-вісім тижнів, хоча часткова робота може бути відновлена раніше.

Одночасно існують проблеми з Ормузькою протокою та маршрутами через Червоне море.

І після всього цього говорити світу, що проблема дизеля — це передусім Україна?

Цифри цього не підтверджують.

Навіть якщо Україна завтра припинить удари

Є дуже простий спосіб перевірити тезу Трампа.

Уявімо, що завтра Україна повністю припиняє удари по російських НПЗ.

Що станеться?

Чи повернуться миттєво 507 млн барелів, які світ уже витягнув із запасів?

Ні.

Чи відновляться понад 10 млн барелів на добу зупиненого видобутку в Перській затоці?

Ні.

Чи відновиться нормальний рух через Ормузьку протоку?

Ні.

Чи повернуться в систему 4,2 млн барелів на добу втраченої порівняно з минулим роком світової переробки?

Ні.

Чи відремонтується за одну ніч пошкоджена інфраструктура Саудівської Аравії?

Ні.

І навіть російські НПЗ не повернуться до нормальної роботи наступного ранку.

Reuters прямо пише: навіть припинення ударів по енергетичній інфраструктурі навряд чи швидко ліквідує глобальний дефіцит дизеля.

Тому проблема значно більша за Україну

Світ сьогодні платить ціну за надзвичайно крихку конструкцію глобальної енергетичної системи.

Декілька регіонів забезпечують величезну частину видобутку.

Декілька морських проток контролюють критичну частину світової торгівлі.

Декілька великих центрів нафтопереробки забезпечують значну частину світового дизеля.

Коли одночасно виникають проблеми в Перській затоці, Ормузькій протоці, Червоному морі, Саудівській Аравії та Росії — система починає втрачати баланс.

Саме це ми зараз і спостерігаємо.

І ще одна незручна правда

Україна не прокинулася одного ранку з бажанням атакувати російські НПЗ.

Вона п’ятий рік веде повномасштабну війну.

Росія систематично атакує українську енергетику — електростанції, підстанції, газову інфраструктуру та інші об’єкти.

Україна пояснює удари по російській нафтопереробній інфраструктурі тим, що вона фінансує російську воєнну машину та забезпечує її паливом.

Про законність конкретних цілей можна сперечатися.

Про економічні наслідки ударів також потрібно говорити.

Але виривати українські удари з контексту війни і представляти їх як головну причину світової паливної кризи — означає залишити за дужками більшу частину того, що сьогодні відбувається у світовій енергетиці.

Факти вперті

507 млн барелів — скорочення світових спостережуваних запасів із лютого.

10+ млн барелів на добу — обсяг видобутку в Перській затоці, який залишався зупиненим у серпні.

5,7 млн барелів на добу — прогнозоване річне скорочення глобальної пропозиції у 2026 році.

4,2 млн барелів на добу — падіння світової переробки в серпні порівняно з минулим роком.

3,7 млн барелів на добу — приблизне скорочення експорту нафтопродуктів та LPG із Перської затоки порівняно з лютим.

І на цьому фоні Україну намагаються зробити головним поясненням світового дефіциту дизеля.

Математика говорить інше.

Українські удари по російських НПЗ мають значення. Вони скорочують російське виробництво та експорт і додатково посилюють дефіцит.

Але Україна не створила глобальну паливну кризу.

Вона стала одним із факторів уже надзвичайно напруженого світового ринку.

Світова паливна криза сьогодні — це наслідок одночасного збігу війни на Близькому Сході, обмежень у Перській затоці, проблем глобальної логістики, падіння нафтопереробки, виснаження запасів та війни Росії проти України.

Тому коли президент Сполучених Штатів фактично говорить світу: "винна Україна", — відповідь повинна бути дуже простою.

Подивіться на цифри.

Вони розповідають значно складнішу історію.