Воїн — це не образ із рекламних роликів

Я ніколи не вважав себе військовим або воїном. Та й досі якось не вкладається в мозок, що я вже одну четверту життя віддав війні.

Колись я вважав, що військові — це такі здорові бугаї, створені для того, щоб тягати на собі важкі обладунки зі зброєю на великі дистанції, ніколи не втомлюватися й мати суворі обличчя воїна-вовкулака або берсеркера.

Тож зараз, озираючись назад, я впевнено скажу: моя уява була особистою хибною думкою.

Я один із топових стрільців. Маю великий багаж інструкторської діяльності. Працював як в Україні, так і за кордоном — навчав одні з найсильніших підрозділів армії, поліції в також охорони високопосадовців деяких країн світу.

Маю досвід ураження цілей як на надзвичайно великих дистанціях, так і стрілявся на дистанціях ножового бою.

Надавав першу медичну допомогу в зоні прямого ураження ворогом стрілецькою зброєю. Безліч разів ходив у розвідку та брав участь у знищенні тих, хто приходив у розвідку до нас. Брав участь у засідках і нальотах, в деверсійних задачах, у взятті ворога в полон. Їздив і ходив мінними полями.

Лягав спати з розумінням, що сьогодні, ще зранку планував до цього моменту не дожити.

І при цьому я абсолютно не відповідаю тим критеріям воїна, які описав вище.

Усі воїни поруч зі мною виглядають значно вищими та значно сильнішими.

Але я точно знаю: воїн — це не образ зовнішності з рекламних роликів.

Це суть людини всередині. Те, ким вона є для себе. Те, заради чого вона готова стояти, коли стає страшно. Я бачив як самі здорові бугаї давали задню в моменті де треба було ідти до кінця.

Мені повезло бути із кращими, які не здавали в критичній для себе ситуації. І вони не відповідали образам воїнів - спартанців при тому.

Тож не мають значення габарити.

Має значення кількість тверезого похуїзму до смерті, мета та ціль, з якою ти прийшов на цю бійку, і цінність тих, заради кого ти в неї прийшов.

З повагою, потиснув руку, Ваш Янгол.