Історія зустрічі зі старим приятелем

Крайній місяць видався капець який тяжкий. Іду до хати, ледь ноги переставляю. І тут мене окликають. Повертаюся – біля пікапа на євробляхах стоїть Кнєхт, мій старий приятель, з яким ми деякий час повоювали у Взводі в 2023 році. Виявляється, він з товаришами оселилися в сусідньому будинку.

Побалакали пару хвилин. Я пропоную сісти попити кави неподалік. Кнєхт погоджується. Ми відходимо від його машини метрів на п’ятдесят і тут Кнєхт каже:

- Ну все, від хати відійшли, тепер можна не ховатися!

І достає із білого пакету що тримав в руках сумку для ноута в кольорі мультікам та вішає її на плече.

Я уважно дивлюсь на Кнєхта. Кнєхт починає пояснювати:

- Нам сказали, не показувати що ми військові, типу робити вигляд що ми цивільні…

Я продовжую уважно дивитись на Кнєхта. Тактичні штани кольору койот, вітрівка від МТак з якимись патчами в стилі "проєб@в – убило" та "слабким п1зд@" Бейсболка в койоті з патчем "піхотний двіж" Через плече вісить сумка-гаманець на якій наліплені: дівчіна в стрінгах, але в шоломі та з гранатометом; патч з дроном; група крові і ще декілька тематичних наліпок. Ну і Лова Зефір на ногах. Озираюсь назад, де стоїть пікап характерного військового темно-сірого кольору. Знову повертаюсь до Кнєхта:

- Ти ось реально думаєш що камуфльована сумка для ноута, то єдине що в в тобі може видати військового?

Традиційно, усі позивні змінено, усі збіги випадкові.

На фото - ми з "Кнєхтом" десь під Оріхове в 2023