Чи збереже Німеччина лідерство в ЄС у сфері безпеки?

Візит Канцлера Німеччини Фрідріха Мерца 4 жовтня до Києва, який відбувся під звуки російських ударів по столиці, став непересічною подією. Він продемонстрував збереження твердої політичної підтримки з боку найбільшої країни ЄС, яка базується на масштабній військовій допомозі. Візит став потужним сигналом путіну: йому не вдасться залякати Європу диверсіями та провокаціями, і європейська солідарність з Україною лише зростатиме.

У Києві Мерц озвучив новий пакет допомоги на 1,3 млрд євро, з якого понад 1 млрд євро піде на військову підтримку - далекобійні засоби, безпілотники та супутникові технології, які дозволять ефективніше знищувати російські пускові установки. Пакет також передбачає фінансування виробництва перехоплювачів проти реактивних "шахедів". Україна готова у відповідь закуповувати в Німеччини військову продукцію, ділитися досвідом застосування дронів та боротьби з ними.

Загалом під час візиту було підписано 15 угод і документів про безпекову співпрацю, виробництво, закупівлю і замовлення озброєнь на суму понад 8,5 млрд. євро.

В умовах, що склалися у Німеччині через зростання популярності право-радикальної проросійської "Альтернативи для Німеччини" ("АдН"), візит Мерца став дійсно сміливим кроком, справжнім вчинком. Попри тиск ультраправих та стурбованість членів його власної коаліції, він твердо тримає свою лінію у безпекових питаннях і діє як потужний лідер Європи.

Щоб оцінити вагу нової німецької допомоги і співпраці, варто згадати, що партія Мерца сьогодні активно дискутує з партнерами по коаліції щодо впровадження жорстких фіскальних заходів у соціальній сфері, блокує податкові пільги для громадян з низькими та середніми доходами, ініціює серйозні реформи у військовій сфері. Значний суспільний резонанс викликають заходи з відновлення обов'язкового призову та пом'якшення конституційних обмежень на державний борг задля масштабного переозброєння. Адже Мерц поставив за мету перетворити Бундесвер на "найсильнішу конвенційну армію в Європі", що вимагає величезних фінансових вливань.

Водночас варто відзначити, що завдяки своїй сміливості та лідерству Канцлер везе до Берліна контракти для німецького ВПК на значні суми, тобто гроші на підтримку німецької промисловості.

Слід зазначити, що позиція Мерца у військовій сфері базується не на емоціях і персональних преференціях, а на даних розвідки. Під час виступу на слуханнях у Бундестазі 5 жовтня голова Федеральної розвідувальної служби Мартін Єгер заявив, що москва вважає Німеччину головною перешкодою для своїх інтересів і готова використовувати силу. Більше того, росія вже веде проти ФРН "тіньову війну", яка включає широкий діапазон заходів - від кібератак, дезінформації і диверсій до підготовки нападу. Тому Німеччина, як і інші країни Європи, має готуватися до можливого прямого збройного конфлікту з росією. Підтримку України він окреслив одним із найголовніших пріоритетів держави. При цьому завершення війни в Україні не означатиме кінця стратегічного протистояння з москвою.

Чи збереже Мерц крісло прем’єра до кінця каденції - невідомо. Тиск на нього на тлі стрімкого зростання рейтингів "АдН" дійсно значний, як з боку власної політичної сили "ХДС/ХСС", так і партнерів по коаліції - соціал-демократів. Однак Мерц заявляє, що не відступить від своїх реформ і у відставку не збирається.

Заміна Мерца навіть на його партійного соратника і однодумця може мати сьогодні небажані наслідки як для ЄС, так і для України, підтримка якої може дещо просісти. Це особливо небезпечно на тлі деяких негативних сигналів з інших столиць НАТО, зокрема Вашингтона, про можливу зміну тактики щодо рф, зокрема запуск великих економічних проєктів з москвою ще до завершення війни для стимулювання кремля до початку конструктивних переговорів з Україною.

Більше того, у західних ЗМІ з’являється інформація, що, можливо, новий підхід американської адміністрації вже не є суто теоретичним і почав застосовуватися на практиці. Йдеться про переговори США з росією про багатомільярдну угоду щодо зарубіжних активів "Лукойлу", куди входять нафтові родовища в Камеруні, нафтопереробні заводи в Європі, автозаправні станції в Нью-Джерсі тощо. До групи інвесторів входять американець Тодд Боелі, який пожертвував $2 млн на політичні проєкти президента Трампа; дві близькосхідні групи, близькі до американських переговірників Джареда Кушнера та Стіва Віткоффа; а також один із підрозділів самого уряду США. Відомо, що питання придбання цих активів обговорювалося під час останнього візиту Кушнера і Віткоффа до москви 5 вересня.

Тож виникає закономірне запитання: хто кого таким контрактом заохочує - Вашингтон москву чи москва Вашингтон? Купівлю штучно здешевлених санкціями активів Лукойлу можна трактувати і як хабар Трампу через близьких до нього посередників. москва отримає значні кошти і, не виключено, якісь преференції. Чи можна вважати після цього Віткоффа і Кушнера чесними посередниками ? Можливо, причина їхнього нерозуміння складнощів відносин між Україною та росією криється не в обмеженості американського мислення, а в російських грошах?

Як можливі американо-російські проєкти раніше озвучувалися ідеї щодо відновлення газопостачання через газопроводи «Північний потік -1» і «Північний потік -2». Це поставило б під питання всю політику ЄС в енергетичній сфері, спрямовану на вихід з під залежності від москви. Це вплинуло б і на європейську політику безпеки.

Тверда позиція ЄС щодо росії, яку сьогодні значною мірою уособлює Фрідріх Мерц, важлива як для України, так і для майбутнього Європи.

Аналітика Київського Безпекового Форуму