Наметові пристрасті, тренер по боксу, рискаль

В нашому наметі вирують ще ті пристрасті: конфлікт між першим та другим поверхами, бо одним завжди холодно, а інші завжди помирають від спеки (вже є постраждалі, бо купа народу поболіло з обох причин); жартівливий конфлікт між "сухопуткою" та "десантниками"; конфлікт з адвентистом сьомого дня. Проте, все це відходить на задній план на фоні конфлікту з іншим наметом, в якому мешкає друга половина нашого взводу. Вони нас називають "пенсіонерами", ми їх як тільки не називаємо. Як на нещодавній лекції з такмеду.

- Він підпалив курінь і ледь не спалив усю Січ. Яке прізвисько йому дали?

- Довбойоб.

- Ні, Палій.

Насправді в нас доволі мирна "Гра престолів", де є місце і для дружби, і для жартів. Цікавих персонажів теж вистачає. Наприклад, "Елвіс".

- Оце я коли пас корови, то був ще той командир. Пппр, куррва, куди ти прешся, хахаха, - так каже він. Це червонолиций молодик, у якого гребінь а-ля "Король" і жарти учня другого класу. Кажуть, що він абсолютно шалений водій. Цікаво, що з ним в одному наметі живе "Челентано".

Зараз у нас та стадія навчання, коли нарядів стільки, що зранку заступає мінімум половина взводу. Сьогодні переносили газобетонні блоки й спостерігали, як поряд з нами літак збив російський дрон. Той впав в ліс, а ми продовжили свою роботу, посміюючись над будівельниками й колегами, які корували стовбури дерев лопатами. Після наряду ми повертаємося на табір, довго чекаємо поки закипить чайник і слухаємо побратима про те, як проходило практичне заняття з інженерно-саперної справи. Завтра наша черга навчатися.

***

Що тут робить дитина? - з подивом питає побратим, коли ми йдемо зі столової на чергову їбашку. Дивлюся туди ж, куди дивиться він і відповідаю:

- Це воїн. Військовослужбовець цієї частини. Тренер по боксу. Її звуть Катя.

На його обличчі ще більше здивування.

- Звідки ти це знаєш? - питає.

- Вона вже вчора сюди приходила, - кажу.

Катя дійсно має зріст та статуру, через які з відстані її легко сплутати з дитиною. А зачіска як у Олександра Шовковського в 90-роки й зовсім збиває з пантелику - до певного моменту легко припустити, що перед нами хлопчик. Вона носить підтримуючий бандаж на лівій руці, курить айкос і намагається виглядати трохи старшою, ніж є насправді. З побратимами та солдатами накшталт нас, які приїхали на БЗВП, говорить та жартує впевнено. Я з внутрішньою посмішкою два дні споглядав за тим, як розпускають пір'ячка козаки з мого взводу, коли вона поряд. Всі ці майстри сальних жартів і королі сортирного гумору різко стають ввічливими, трошки сором'язливими, а ще - і це найголовніше, на мій погляд - в їхніх словах відчувається повага до молодої жінки. Мені важко ідентифікувати природу цього явища, воно просто існує. Що справді думають хлопці я не можу знати...

Катя якийсь час дивиться на те, як ми таскаємо стовбури дерев, трохи допомагає старшому по наряду, який теж з цієї частини, а потім йде по своїх справах.

Ми продовжуємо працювати й потім цей чоловік - ми не знаємо його звання, але можна припустити, що він сержант - каже одному з наших, вказуючи на штикову лопату:

- А подай-но мені рискаль. Так його називають в тих краях, звідки я родом.