"Київстар", Фрідман і 29 мільйонів користувачів: хто контролює наші дані?

Кая Каллас офіційно розписалася в тому, що Європа не повертатиме Фрідмана під санкції. Казка про невинних російських олігархів, за яких так старанно бігала просити ліберальна тусовка Навального, спрацювала ідеально.

Це називається прочинити вікно Овертона, щоб не дуло – потроху привчати до думки, що одна справа бити по будинках і притулках для птахів в Україні, а інша – трохи, на пів шишечки, спонсорувати Тульський патронний завод. З іншого боку, які претензії ми можемо висувати бюрократам із ЄС, якщо самі продовжуємо тримати цього персонажа просто в центральній нервовій системі нашої критичної інфраструктури?

Масштаб шизи відверто не тішить. СБУ ще у 2023 році викотила Фрідману підозру за вливання кількох мільярдів рублів у Тульський патронний та Уральський оптико-механічний заводи. Тобто логіка абсолютно прозора: однією рукою чувак фінансує штампування патронів і прицільну оптику для російських вертольотів, які з кабрування сиплють нам на голову "олівці", а іншою – через "Альфа-груп" тримає під контролем 44% акцій "Київстару". І нікого нагорі цей сюр не бентежить — якось воно само.

Проблема давно вийшла за межі банальних сімок у телефонах. Менеджмент оператора бадьоро звітує про сотні проєктів для держави: зв’язок для критичної інфраструктури, захищені канали передавання даних, урядові хмарні сервіси. Ми довірили шифрування та маршрутизацію даних компанії, співвласники якої відчиняють двері до кабінетів Путіна й можуть поговорити за вечерею з Патрушевим.

І той тотальний блекаут оператора у 2023 році, коли мережа просто лягла від хакерської атаки, злили в унітаз без зрозумілих розслідувань і наслідків. Де гарантія, що це не був тестовий прогін рубильника або планове резервне копіювання даних на сервери за порєбриком? Ніхто не перевіряв, нам просто дали чесне слово, що все захищено, факапи трапляються, висновки зроблено. Винний, як завжди, ніхто.

А зараз ця структура пилососить бази даних національного масштабу. Антимонопольний комітет радісно киває, поки вони заходять в Uklon, Helsi та Tabletki.ua. Геолокації, маршрути поїздок, домашні адреси, історії поранень і хвороб, реабілітація, списки препаратів. Для аналітиків із ФСБ це не просто комерційна бігдата, а ідеальна матриця для вираховування військових, їхніх родин і складання профілів для агентурної роботи. Ми буквально власними руками віддаємо противнику теплову карту країни, що воює.

Коли державі потрібно було забрати Sense Bank – механізм націоналізації відпрацював як годинник. Коли почалися суди щодо заводів мінеральної води – теж упоралися. Ігорку душили всім кібуцом. Але щойно питання стосується головної телеком-артерії, у РНБО, уряду та АП настає колективна амнезія.

А може бути так, що це ніякий не ефект Даннінга-Крюґера чи юридична імпотенція? А раптом це чисте, жирне бабло, занесене потрібним людям за лобізм? Як у ЄС, так і в нас. Не може ж такого в нас бути, мені наснилося? Щоб, поки ми шукаємо навідників, які фотографують ТЕЦ за три копійки, і ловимо любителів зняти ППО на мосту, власники російських патронних заводів абсолютно легально тримали руку на пульсі всієї країни?

Британці примусово викидають фрідманівську LetterOne з крихітного сільського інтернет-провайдера заради захисту даних своїх громадян. А ми в розпал екзистенційної війни залишаємо цим самим людям 44% акцій найбільшого національного телеком-оператора.

Оператора, який тримає магістральну оптику для корпоративних мереж нашої енергетики та державних відомств. Який цілодобово фіксує геолокацію та білінг особистих телефонів сотень тисяч військових. І який просто зараз агресивно скуповує національні медичні бази даних і сервіси на кшталт Helsi та Uklon. Загальне цифрове охоплення – 29 мільйонів активних користувачів. Якщо це не загроза, то що тоді загроза?