Про інтерв’ю Сирського

Ну що ж, прочитав уважно інтерв’ю Сирського на BBC. Цікаво, розлого, але, як на мене, досить викривлено та маніпулятивно. Із розряду: "От я та ми, похваліть нашого мене". Тому хочу розібрати деякі моменти.

І перше — це технологічна складова. Дронові підрозділи були у частинах ще задовго до Сирського на посаді ГК. Так, Сирський правий у тому, що оптоволокно почало використовуватися на початку 2024 року, але ж до цього вже системно використовувалися радіокеровані дрони як для розвідки, так і для ураження. І люди, які їх використовували, були у зведених підрозділах, що формувалися за власним баченням, принципами та вимогами тодішньої війни.

Виходячи з ініціатив у військах та розуміння тенденцій розвитку війни, тодішнє військове керівництво, а саме Валерій Залужний, у січні 2023 року ухвалило рішення про створення окремих рот ударних БПЛА. Воно було реалізовано протягом березня — травня 2023 року у перших трьох ротах ударних БПЛА. Ті ж "Ахіллес" 92-ї ОМБр і "Птахи Мадяра" 59-ї ОМБр як мінімум уже існували неофіційно, а приблизно у квітні 2023 року був сформований "Рарог" 24-ї ОМБр. Протягом грудня 2023 — січня 2024 року деякі роти вже стали батальйонами у складі бригад. Можливо, люди, які безпосередніше дотичні до цього, поправлять щодо точних дат.

Це якщо ми говоримо про звичайні піхотні (мотопіхотні, танкові) бригади. Якщо ж говорити про окремі батальйони БпАК, то перші були створені ще раніше як розвідувальні й майже одразу, окрім розвідки та коригування, долучилися до реалізації вогневого ураження. Це і 411-й ОБ БпАК "Яструби", і два ОБ БпАК на базі 190-го НЦ. І це відбувалося протягом вересня — грудня 2022 року, що, знову ж таки, задовго до призначення Сирського ГК.

Завдання формувати Сили безпілотних систем президент доручив ще у лютому 2024 року (за дві доби до призначення Сирського ГК). Тому вважаю, що це перетягування ковдри Сирським саме на себе і намагання "отехнологічити" себе як керівника. До речі, у частині про дрони Сирський говорить, що Україна переважає росію технологічно й за кількістю FPV-дронів, а нижче, у частині про успіхи та провали, говорить, що у росії кількісна перевага у дронах. Питання у тому, де Сирський говорить правду.

Тактика інфільтрації, про яку згадує Сирський, зовсім не нова. Вона згадується як форма дій ще під час Першої та Другої світових воєн. Усе це описано і в Андре Лафарга (Франція), і у Вільгельма Рора (Німеччина), і в Тома Вінтрінгема (Британія). Тому нового тут також немає нічого. Тому або Сирський не знає, або свідомо маніпулює, приписуючи собі нові форми тактичних дій.

Курська операція, як і будь-яка інша, повинна починатися зі слова МЕТА. Так от, мені мета цієї операції не зрозуміла й сьогодні, зате навколо неї багато маніпуляцій як щодо мети, так і щодо кількості застосованих бригад та їхньої укомплектованості. Політичне керівництво неодноразово озвучувало такі бачення, як створення буферної зони, зрив наступу на Сумську та Чернігівську області, які потім змінювалися на зрив наступу на Покровськ та можливий обмін територіями.

Це свідчить про те, що не було сформульовано політичної мети. А не маючи її, досить складно обґрунтувати стратегічну мету наступальної операції, де потрібно чітко розуміти, заради якого кінцевого результату для держави вона здійснюється та які умови означатимуть досягнення успіху.

До цієї операції залишається досить багато питань: яка її справжня мета; чи були розрахунки Генерального штабу з обґрунтуванням доцільності чи, навпаки, недоцільності операції; чи була вона програна на засобах імітаційного моделювання бойових дій JCATS; чи були прораховані втрати особового складу та техніки; чи вкладалися вони у поняття допустимих; чи не перевищили ці втрати допустимі показники в реальності та як усе це відбилося на обороноздатності Сил оборони України? Ну, відповідно, де ті створені резерви, про які в інтерв’ю говорить Сирський, а також яким військам і де було надано перепочинок, якщо противник і далі вів активні наступальні дії, окрім Покровського, ще на Курахівському та Вугледарському напрямках?

Також Сирський каже, що залишив наступнику армію, яка наступає. Спірне питання, оскільки все, що озвучував Генеральний штаб про успіхи, досить суттєво різнилося як із даними Deep State, так і з даними Інституту вивчення війни. Олександр Станіславович наводить цифру — 61 квадратний кілометр, захоплений москалями за перше півріччя 2026 року.

Але ж якщо аналізувати Deep State, то виходить близько 800 квадратних кілометрів, і це не рахуючи сірої зони. Той же Інститут вивчення війни дає близько 600 квадратних кілометрів захопленої ворогом території. Про Авдіївку і тоненький натяк на прорахунки тодішнього вищого військового керівництва — взагалі і цинізм, і непорядність, хоча Сирський і порядність — це, скоріше за все, антоніми. Про організований відхід — окрема історія, особливо у районі Очеретяного.

Цікаво, чи не до "Хортиці" належав цей напрямок і чи не пан Сирський ним керував? Але ж куди важливіше сказати, що у всіх бідах винуваті начальники та підлеглі, а не я. І спланував, і команду вчасно дав, а воно он як усе вийшло. Вугледарський напрямок — те ж саме.

Київська операція, яка призвела до звільнення Чернігівщини та Сумщини. Тут узагалі смішно. Враховуючи, що я був безпосереднім учасником подій, можу сказати, що Чернігівська оборонна операція не дала можливості оточити Київ — так. Противник, який рухався Сумською та Чернігівською областями до Києва, знищувався та як мінімум виснажувався підрозділами, до яких Сирський узагалі не був дотичним. Особливо це стосувалося його розтягнутої логістики.

Тому тут Сирський явно перебільшує свої заслуги. З часом, маю надію, буде детально вивчено Київську операцію та дано оцінку всім, хто був дотичний до її планування та реалізації, бо чув досить багато протилежного, про що писати не буду, поки не матиму достатніх доказів на підтвердження наявної інформації.

Харківська контрнаступальна операція була однією зі складових стратегічної контрнаступальної операції Збройних сил України. Вона планувалася відповідно до визначених термінів та за єдиним замислом у кількох операційних районах, зокрема на основному напрямку — Херсонщині — та іншому напрямку — Харківщині.

Вона не була окремою, відірваною від решти Сил оборони. Так заведено у військових, так визначено керівними документами, так склалося історично, що завжди є як мінімум два напрямки, з яких один — основний, а інший — допоміжний. Кількість військ, озброєння та боєприпасів також визначається за завданнями та пріоритетами, а не за принципом: "Цьому дам, а цьому — не дам".

І у воєнній історії є багато прикладів, коли допоміжний та основний напрямки в ході операції змінювали свої пріоритети. Але ж деяким хочеться слави та визнання.

Конфлікт між Сирським і Федоровим. За попередніми словами Сирського, ніякого конфлікту не існувало, і про його наявність Олександр Станіславович дізнався зі ЗМІ. Але сьогодні риторика змінилася, і Сирський почав говорити про існування конфліктної ситуації, яка полягала у різних поглядах на закупівлю певних видів озброєння та техніки для Сил оборони та недостатній кількості певних засобів. Цікаво знати, коли Олександр Станіславович каже правду: тоді чи зараз? Адже це дві кардинально протилежні відповіді.

Бо тут виходить, що і у президента України своя правда про конфлікт, і вона відрізняється від правди Сирського.

І що цікаво: у Харківській операції керівництво Сил оборони не дало Сирському необхідної кількості боєприпасів, а потім, значно пізніше, керівництво МОУ не дало необхідної кількості дронів. Єдине, де було все, — Курська операція, щоправда, реалізація її досить сумнівна.

Сирський, звісно, увійде в історію світових підручників, але скоріше не як видатний полководець, а як полководець, якого знесло з посади власне суспільство.