Чому треба нарешті шукати альтернативу США

Розвіддані від США передаються, якщо вірити Трампу. Питання лише які та в яких обсягах. Але другу добу Україна не має інформації про пуски балістики. Імовірно, будуть і треті, і четверті з "хмарністю над Брянськом".

Трамп заявляє, що Росія не допомагає Ірану (він у це не вірить), що енергетичне перемир’я існує, тому що він так сказав. І що Путін прагне угоди більше, ніж Зеленський.

У останній тезу я навіть повірю і скажу, що це правда. Чиста правда! Питання лише — якої угоди. Для Путіна потрібна заморозка з максимально вигідними для Росії умовами. Де є політичні поступки України, ЄС та США. Де є співпраця зі Штатами. І де є максимальне військове послаблення України. Цього він дійсно дуже хоче. І якщо сконцентруватися на таких рамках "угоди", то логічно, що бажання Путіна явно більше, ніж бажання Зеленського.

Водночас самого Трампа критикує навіть низка республіканців, результати проміжних виборів не гарантовані. Точніше, поки ймовірність перемоги демократів висока і зростає далі.

Відповідно, Трампу необхідна "угода" до проміжних виборів, і він викручуватиме руки саме Україні. Такий сценарій, коли є тиск США і питання стійкості Києва напряму залежить від "компенсації" вибулих обсягів американської допомоги європейцями, я описував у прогнозах на 2025 та 2026 роки. І ця схема спрацьовувала.

Але є й продовження схеми — питання переформатування переговорних рамок.

Думаю, зараз теза про те, що переговори, де США є єдиним посередником, вкрай небезпечні для України, стала більш зрозумілою та логічною. Переформатувати рамки необхідно. Але варіант вибору "лише зручного" посередника не веде до результату. Умовно переговори за посередництва ЄС, коли РФ сприймає Європу як противника, малорезультативні.

Та тут варто згадати ідею, яку починали з "форумами миру". Закинули її після того, як на саміті 2024 року отримали неприємні для української делегації виступи представників, наприклад, Саудівської Аравії. Ідея з "формулою миру Зеленського" тоді провалилася. І трек конструкції з кількома посередниками через пів року був закинутий на догоду виконанню формули "твіту Трампа" про завершення війни "за 24 години".

Але ж змогли зібрати у 2024-му, коли ситуація розвивалася багато в чому на користь РФ, представників різних груп держав.

Сьогодні бажання переформатувати формулу є у ЄС, є у Бразилії та ПАР. Активні Туреччина, Саудівська Аравія, ОАЕ. КНР відкрито заявляє про готовність увійти в процес. Тобто ключові гравці, зокрема й ті, які можуть вплинути на Росію, заявили про свою готовність. Трамп розуміє, що за відсутності результатів його треку США будуть у пулі посередників, але вже не єдиним гравцем.

Відповідно, Україні зараз варто активізувати дипломатичні зусилля на інших майданчиках. Як мінімум, провести консультації високого рівня з Індією, Туреччиною, Китаєм, Саудівською Аравією. За постійного контакту з ЄС (і узгодження низки позицій). Причому на індійському та китайському напрямках саме європейські країни можуть стати нашими "адвокатами". І допомогти досягти як самих зустрічей у стислі терміни, так і результатів. У ідеалі ми це маємо встигнути до 18–19 листопада — саміту АТЕС.

Місце консультацій (коли ключові гравці зберуться в одній локації) також є — кліматичний саміт ООН у Туреччині 9–20 листопада. На який (першу його частину) заради переговорів щодо нашої проблеми можуть приїхати "важковаговики" від ключових держав. Туреччина буде тільки рада допомогти, адже це збільшує її політичну вагу у світі.

З точки зору публічних проявів активності є два варіанти.

1. Проявляти терпіння та працювати з американською публікою. Тобто наша мета — преса, політики. Показати, що РФ не думає про "перемир’я" і ціна терпіння Києва — смерті громадян. Такий підхід найменш конфліктний щодо Трампа. Адже навіть після зміни балансу сил у Конгресі та Сенаті ця людина певний час залишається президентом США. І з ним треба мати справу.

2. Конфронтація. Простіше кажучи, публічна заява про те, що ми були терплячими, а зараз демонстративно починаємо виносити російську нафтову галузь. Це розлютить Трампа, і з точки зору Києва гра виглядає ризикованою. Але вона можлива, якщо до моменту такого рішення пройшли успішні консультації, про які я писав вище.

Таким чином, зараз усе впирається в активність української дипломатії. Не переговорних груп, а кадрових досвідчених дипломатів. Які готують зустрічі, консультації. І, що важливо, намагаються згладити проблеми, які накопичилися внаслідок політичних заяв із Києва.

Одним словом, тест на дієздатність МЗС України. Якщо його буде пройдено, вже у листопаді можемо отримати можливість створення нових переговорних рамок. Результатом яких дійсно може стати заморозка війни.

А до кінця листопада, на жаль, будуть "хмари над Брянськом" і Росія, яка "не допомагає Ірану та дуже хоче угоди". Принаймні в сприйнятті Трампа.

Оригінал