Про загрози скорочення бронювання для підприємств ОПК

15% інженерів з оборонних заводів планують відправити на фронт. Найближчим часом.

Наслідки з точки зору багатьох виробників MilTech:

● Від початку 2026 року АОЗ законтрактувала на 300% більше безпілотників, ніж за весь 2025 рік. Під такі обсяги підприємствам доводиться постійно нарощувати виробництво.

● Великі компанії щотижня наймають десятки людей, щоб встигати за запитами військових на засоби. Часто це унікальні інженери та розробники, яких майже немає на ринку через системне недофінансування технічної освіти та науки.

● Ліміт у 85% разом із прив’язкою до чисельності станом на дату рішення про критичність фактично заморожує зростання компанії.

2. Безпека виробництв: кожна нова людина — новий ризик

● Найм в ОПК — це не звичайний HR-процес. Він включає перевірки, поліграф і допуски до виробничих локацій та чутливої інформації.

● Скорочення броні до 85% спровокує плинність кадрів: одні йдуть, на їхнє місце треба шукати й перевіряти нових.

● Чим більше людей проходить через підприємство, тим більше з них знають адреси виробництв та іншу критичну інформацію.

● Тож ідеться про ризик витоку даних, ураження виробничих потужностей і зриву оборонних контрактів.

3. Це все вже було і ми всі погодились, що воно не спрацювало

● Норми бронювання змінюються надто часто і це не дозволяє ефективно планувати розвиток компанії. Підприємства ОПК нещодавно проходили перепогодження критеріїв, затверджених наказом МОУ, і мусили до кінця серпня підтвердити критичність і перебронювати працівників.

● В Україні близько 1000 компаній ОПК постачають засоби за державними контрактами. Чергове перебронювання — це знову величезне регуляторне навантаження не лише на бізнес, який готує і подає документи, але і на Міноборони, яке має ці документи опрацювати в умовах наявності більш системних проблем, як-от 20+ мільярдів дефіциту фінансування оборонних видатків до кінця 2026 року.

4. Зняти бронь означає розірвати виробничий цикл

● Ліміт у 85% змушує зняти бронь із частини працівників, які вже працюють на виробництві та в R&D.

● Наслідки: розриваються виробничі цикли, затримуються розробка нових рішень і виконання державних контрактів.

Моя особиста позиція така:

1. Служити мають всі. Без виключень для політичних і бізнесових еліт. Всі, справедливо, по черзі. Таким чином ми рівномірно розподілимо навантаження. Наприклад не один служить 5 років, а п'ятеро по 1 року.

Бо війна вже триває 12 років, і може тривати в різній динаміці ще стільки ж.

Війну не можуть тягнути на собі тільки одні і ті ж люди.

2. Наша галузь військових технологій об'єктивно диво світового рівня. Чому?

Бо такі індустрії створюються десятки років. Мінімум. Українці створили індустрію за кілька років. Створили технологічний щит, який захищає зараз не лише нас, але й всю Європу. Значно краще і реальніше, ніж будь яке НАТО.

3. Загалом в країні близько 1.5 мільйона заброньованих. З них десь менше 10% в ОПК.

Тобто менше 150 тисяч людей, які виробляють дрони, РЕБ, РЕР, НРК та інші засоби для фронту. На цих засобах тримається фронт. А значить тримаємось ми всі.

150 тисяч людей на заводах, ще десь 150 тисяч безпосередньо на фронті. Тобто 300 тисяч. От це і є цифра, на якій стоїть країна. І якщо цих людей не зберегти - все впаде.

Висновок:

По суті MilTech індустрія тільки стала на ноги, вона ще дуже молода.

Я глибоко переконана, що служити мають всі. Однак саме зараз відправка 15% інженерів на фронт просадить індустрію, яка тільки спирається на ноги.

А коли посяде індустрія - одразу по принципу доміно просяде і сам фронт.

Тому як мінімум ще 1-2 роки потрібно зберегти 100% бронювання для тих, хто виробляє дрони для фронту.

Натомість як мінімум 50% бронювань можна зняти з заводів олігархів, вічно заброньованих прокурорів, чиновників, та численних батальйонів Монако.