Літаючий кулемет: чи справді FIRE STORM 250 замінить підтримку піхоти

Індустрія дронів

Сьогодні поговоримо про цікаву розробку ізраїльських зброярів — безпілотник FIRE STORM 250, який, за твердженням виробника, здатний не просто уражати цілі, а й безпосередньо підтримувати піхоту в бою.

Мене давно цікавить одне питання: якщо ми вже навчилися перетворювати дрони на літаючі боєприпаси, чому значно рідше бачимо безпілотники, які не вибухають під час атаки, а відкривають вогонь зі стрілецької зброї? На перший погляд, усе виглядає доволі просто: беремо дрон відповідного розміру, встановлюємо кулемет, додаємо камеру для прицілювання — і отримуємо літаючу вогневу платформу.

 Але між теоретичною простотою та реальним бойовим застосуванням лежить ціла низка технічних проблем. Віддача зброї, стабілізація платформи, точність стрільби та керування вогнем — лише частина викликів, які доводиться долати розробникам.

Війна в Україні остаточно закріпила за дешевим дроном-камікадзе статус символу сучасного поля бою. Але в цієї логіки є очевидна вада: кожен успішний удар коштує апарата. Він виконав місію й зник, а на його місце треба ставити наступний. Тож цілком природно, що інженери дедалі частіше шукають альтернативу, яка не вибухає, а стріляє і повертається.

Тож поява FIRE STORM 250 — чудова нагода розібратися, наскільки реалістичною є концепція озброєного безпілотника для безпосередньої підтримки піхоти та які можливості вона може відкрити на сучасному полі бою.

Що показали на випробуваннях

13 жовтня 2026 року ізраїльська Israel Aerospace Industries (IAI) та американська SIG SAUER оголосили про успішне завершення бойових випробувань безпілотника FIRE STORM 250. Апарат створено на платформі APUS 60 і оснащено стабілізованою дистанційно керованою станцією MICROLIGHT з кулеметом M250.

https://youtu.be/WwU4bEaDOfw?si=VJ9umAMhmDNnd9Do 

Концепція проста за формулою, але амбітна за змістом. Дрон не скидає бомбу й не йде в самогубну атаку. Він зависає над обраною ділянкою, веде спостереження, відкриває вогонь і лише потім повертається до оператора. Під час випробувань в Ізраїлі, напередодні виставки AUSA 2026 у Вашингтоні, система виявляла й ідентифікувала цілі бортовою камерою, а потім вражала їх з різної висоти та відстані в одиночному та напівавтоматичному режимах.

Втім, варто тверезо оцінювати масштаб події. Конструкція не нова: її вже представляли на AUSA 2025. Нинішні випробування — черговий крок у розвитку системи, але не доказ її бойової ефективності.

Головна проблема: віддача

Найцікавіше тут не саме озброєння, а те, як воно поєднане з літальною платформою. M250 — це стрічковий кулемет під набої 6,8×51 мм або 7,62×51 мм, який в армії США прийшов на зміну M249. Тобто йдеться не про легку малокаліберну зброю, а про повноцінний кулемет.

Фізика тут невблаганна. Кожен постріл дає віддачу, що діє на весь апарат, і той мусить постійно коригувати положення за допомогою гвинтів. Якщо зброя стабілізована недосконало, навіть мінімальне відхилення ствола на дистанції в кілька сотень метрів перетворюється на значний промах. За даними, озвученими під час випробувань, FIRE STORM 250 розрахований на стрільбу по цілях на відстані приблизно 400–600 метрів із висоти близько 200 м.

Виробник вирішує проблему комплексно: стабілізована збройова станція, бортові датчики й алгоритми керування польотом мають утримувати правильну орієнтацію під час стрільби. Проте детальних результатів публіці не надали: нічого не відомо про щільність влучань, кількість уражень чи поведінку апарата за сильного вітру. А успішна стрільба і стабільне ураження цілей у складних умовах — речі різного порядку.

Три години в повітрі

Друга відмінність FIRE STORM 250 від типових багатороторних військових дронів — силова установка. Замість суто акумуляторів він використовує багатопаливний двигун внутрішнього згоряння зі спеціальною трансмісією. За заявою виробника, це дає до трьох годин польоту із запасом у 200 набоїв. Уся система озброєння — станція MICROLIGHT, M250 і боєприпаси — важить близько 24 кг.

Для підрозділів, яким потрібне безперервне спостереження за місцевістю та можливість негайно відкрити вогонь, це серйозний аргумент. Апарат може вертикально злетіти з передової позиції, патрулювати заданий сектор і повернутися на дозаправку без очікування зарядки акумуляторів чи підготовки злітної смуги.

Однак три години польоту не означають три години стрільби: 200 набоїв вистачить лише на обмежену кількість епізодів. До того ж заявлена тривалість польоту — це дані виробника, а не незалежно підтверджений результат бойового застосування.

Не перший у своєму роді

Ідея не нова. Ще у 2020 році Збройні сили Туреччини отримали систему SONGAR від ASISGUARD, здатну нести 200 набоїв 5,56×45 мм і вести вогонь із повітря. Але її максимальний час польоту за специфікаціями становив близько 25 хвилин. Ізраїльсько-американська розробка обіцяє залишатися в небі більш ніж удвічі довше, ніж "понад у сім разів", — щоправда, порівнювати слід обережно, бо це заявлені параметри різних платформ.

Показово також, що FIRE STORM 250 вписується в ширшу тенденцію разом з американським Hunter Wolf та українським TW 12.7 Droid. Спільна філософія — винести зброю на безпілотну платформу, щоб люди лишалися поза прямою небезпекою. Рішення про відкриття вогню ухвалює оператор, який бачить зображення із сенсорів та дані про відстежувані цілі. Автоматизація тут допомагає прицілюванню, але не замінює людину у виборі застосувати зброю.

Сила, яка може стати слабкістю

Є й зворотний бік. Тривалий політ, двигун внутрішнього згоряння, складна стабілізація, система спостереження й відносно важке озброєння роблять FIRE STORM 250 значно складнішою машиною, ніж звичайний FPV-дрон. А сучасне поле бою насичене засобами, що загрожують навіть дорогим безпілотникам. До цього додаються шум двигуна, вразливість каналів зв'язку до глушіння та ризик бути збитим під час зависання.

Водночас порівнювати такий апарат із дроном-камікадзе лише за вартістю одного удару було б некоректно. Його потенційна перевага — поєднання спостереження, розвідки та застосування зброї в одному вильоті. Для піхоти, якій потрібне прикриття під час руху чи відходу, така "літаюча вогнева точка" може виявитися цінніша за кілька одноразових дронів, особливо якщо вона діє поза безпосередньою досяжністю противника.

Висновок

Остаточний вердикт залежатиме від трьох речей: ціни, надійності та стійкості до контрзаходів. Вартість FIRE STORM 250 поки невідома, як і його поведінка в реальному бою. Тож говорити про революцію зарано, але напрямок розвитку безперечно цікавий.

Нещодавній Troublemaker показав, що безпілотник може поєднувати можливість повернення з функцією самогубної атаки. FIRE STORM 250 обирає інший шлях: не присвячувати весь апарат знищенню однієї цілі, а багаторазово використовувати бортову зброю. Якщо виробникам вдасться поєднати цю універсальність із прийнятною ціною, піхота майбутнього справді отримає те, що ще донедавна асоціювалося переважно з науково-фантастичними іграми.