Українська економіка входить у стадію руйнування

Не стагнації. Руйнування.

Руйнування "Епіцентру", "Нової пошти" та інших великих підприємств, теоретично можливе в перспективі руйнування енергетики, мостів через Дніпро, каналізації та іншої інфраструктури - це, на мій погляд, "квіточки".

Увесь малий і середній бізнес руйнується ВЖЕ. Питання, коли він завалиться, як картковий будиночок - це питання часу.

Якщо він (бізнес) доживе до весни, це удача. Хочу вірити. Але не можу.

Я спілкуюся з підприємцями. Різними за профілем.

Усе сумно.

Про кризу неплатежів (казначейство не оплачує виставлені "платіжки" за виконані роботи та послуги) вам, сподіваюся, відомо.

Знаю, що страждає й оборонне виробництво.

Сільське господарство, особливо в прифронтових регіонах, уже "лягло".

Пшениця продається по 4 500–5 000 гривень/т при собівартості 7 000–8 000 гривень. "Семечка" - по 11 000–13 000 гривень/т при собівартості 13 000–16 000 гривень. Продажів навіть за цією ціною практично немає.

До слова, у Харківській області озимою пшеницею засіяно близько 9% площ порівняно з площами посіву озимих минулого року.

Мости можна відновити. Електростанції можна відбудувати. Склади можна побудувати заново.

А ось знищений підприємницький клас відновити за рік, два чи навіть п'ять неможливо.

Одні на цій війні втрачають життя.

Інші - бізнес, майно, майбутнє. А треті набувають того, чого ніколи не мали.

Війна стала джерелом влади і джерелом доходу.

Для багатьох.

У кого до війни не було ні влади, ні доходу.