Масштаби та географія міжнародних арбітражів щодо оборонних закупівель

Коли у 2022 році на кону стояло фізичне виживання держави, оборонні закупівлі перетворилися на відчайдушний та ризикований спринт із "зав’язаними очима". Збройні Сили потребували зброї та техніки у незбагненних кількостях, а внутрішні вітчизняні виробничі потужності об’єктивно не могли цього дати. Прогалину довелося екстрено закривати імпортом, який у 2022–2023 роках з’їв левову частку оборонного бюджету. Лише зараз, у 2026-му, український ВПК здійснив величезний стрибок: потужності зросли у 55 разів, внутрішнє виробництво перекриває 82% потреб армії, а частка імпорту військового призначення впала до 18%.

Але за недоліки під час договірної роботи перших років великої війни доводиться розплачуватися досі. У нормальних умовах підписанню контракту передує глибока аналітика: перевірка наявних пропозицій на ринку, рівень надійності компанії, якості її менеджменту та реальної наявності потужностей. У перші місяці вторгнення цей величезний пласт переддоговірної роботи часто приносили в жертву швидкості ухвалених рішень. Як наслідок, значна частина цих "іноземних компаній" на практиці виявилася класичними фірмами-прокладками — посередниками без власних виробничих потужностей.

Наслідки такої співпраці нещодавно озвучив Мінфін: дебіторська заборгованість іноземних суб'єктів господарювання перед Міноборони сягнула 472,6 мільярда гривень (понад 10 мільярдів доларів). З них майже 76 мільярдів — це "чисте" прострочення. Тобто аванси, які пішли за кордон, але так і не перетворилися на передану Україні зброю.

Як втратити мільярди через мільйон гривень?

Сьогодні держава намагається витягнути ці гроші через міжнародні суди та арбітражні установи, але ризикує спіткнутися об бюрократичний абсурд. Україна може банально пропустити строки позовної давності за спорами (зокрема, у Швейцарському арбітражному центрі) через відсутність асигнувань на закупівлю послуг міжнародних юристів.

Ціна питання колосальна. Якщо юридичні послуги не законтрактувати вчасно, держава назавжди втратить можливість повернути понад 232 мільйони доларів, майже 156 мільйонів євро, а також десятки тисяч швейцарських франків. І найгірше в цій ситуації те, що, за підрахунками Мінфіну, дефіцит коштів на найм юристів для 62 таких справ у 2026 році становить мізерний на фоні потенційних втрат 1 мільйон гривень.

Юридичний фактаж проблеми

Деталі та обсяг оборонних контрактів залишаються державною таємницею, але урядове розпорядження від 7 жовтня 2026 року дозволило окреслити приблизний масштаб судово-претензійної роботи. У публічному полі фігурують 29 справ щодо 15 укладених у 2022-му (і одного у 2023-му) контрактів із 28 компаніями.

Цей масив боротьби розбито на три етапи:

• Комерційний арбітраж (недержавний спосіб вирішення спорів між учасниками комерційних відносин, заснований на добровільній згоді сторін) – 5 активних справ щодо оскарження умов або невиконання конкретних контрактів.

• Іноземні суди (судові органи іншої держави, а також міжнародні та регіональні судові установи, які вирішують правові суперечки) – 2 справи, що розглядаються безпосередньо в національних судах країн реєстрації контрагентів.

• Визнання та виконання арбітражних та судових рішень (судові процедури, за допомогою яких рішення іноземного суду або міжнародного арбітражу набувають юридичної сили на території іншої країни) – наймасштабніша категорія (22 справи). Це свідчить про те, що Міноборони вже виграло значну кількість арбітражних спорів (йдеться про щонайменше 32 арбітражні рішення) і наразі перебуває на стадії їх легалізації для примусового стягнення активів відповідно до Нью-Йоркської конвенції 1958 року. 

Загалом у цих справах фігурують 15 конкретних контрактів та 28 іноземних компаній. Найбільша кількість претензій зосереджена навколо польської компанії Alfa Sp. z o.o. (6 оскаржуваних контрактів) та американської Global Ordnance Trading, Inc. (4 контракти).

Одним із основних майданчиків для вирішення конфліктниї ситуацій є Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України (МКАС при ТПП / ICAC) у Києві, який за угодою сторін розглядає спори з договірних правовідносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних звʼязків. 

Географія оборонних проблем

Аналіз організаційно-правових форм та відкритої інформації про міжнародні компанії, з якими судиться Міноборони, демонструє широку географію оборонних закупівель України. Спори охоплюють підрядників з 12 держав:

1. Туреччина (8 компаній) — найбільша група контрагентів, серед яких постачальники амуніції, текстилю та оборонних технологій (напр., FDI GROUP FALCON DYNAMIC SYSTEMS, GENTEK TEKSTİL).

2. США (6 компаній) — переважно корпорації та компанії з обмеженою відповідальністю (напр., Global Military Products, Inc., CENTCOM Global Inc.).

3. Європейський Союз (11 компаній) — постачальники з Польщі (2), Чехії (2), Словаччини (2), Словенії (1), Хорватії (1), Болгарії (1), Латвії (1) та Фінляндії (1).

4. Велика Британія (2 компанії) та ОАЕ (1 компанія).

Кейси претензій Міноборони до міжнародних постачальників

У відкритих судових і закупівельних документах зафіксовано кілька справ із зазначеними урядовою постановою підрядниками, у яких Міністерство оборони України вимагало від іноземних постачальників повернення коштів, сплати штрафних санкцій або виконання контрактних зобов'язань. Найбільш предметно задокументовані справи стосуються постачання боєприпасів, військового одягу, бронезахисту та іншого спорядження.

VECTOR AVIA HAVA ARACLARI MAKINE SANAYI VE TICARET LTD. ŞTİ. 🇹🇷

За контрактом на зимовий військовий одяг вартістю $14,9 млн МКАС при ТПП України 26 березня 2024 року присудив на користь Міноборони $2 692 244,26 штрафних санкцій та відшкодування арбітражного збору. У травні 2026 року Верховний Суд залишив без задоволення скаргу компанії щодо виконання арбітражного рішення.

Regulus Global LLC 🇺🇸

За контрактом Міноборони № 403/1/22/224 від 23.06.2022 відомство сплатило $48,73 млн за боєприпаси калібру 122 мм. Заявлена в арбітражі вимога — $13 077 410 плюс 5% річних. За матеріалами закупівельної документації, постачання було неповним, а частину боєприпасів не прийняли через невідповідність контракту. Остаточного рішення за цим спором у перевірених відкритих джерелах не виявлено.

CENTCOM Global Inc. 🇺🇸

Контракт Міноборони № 403/1/22/36 від 16.03.2022 на постачання 8 000 артилерійських боєприпасів калібру 152 мм становив $20,13 млн; за документами, було сплачено 100% вартості. Міноборони заявило в арбітражі вимогу на $18 235 271,40 плюс 5% річних. У закупівельних документах відображено слухання у 2025 році, але остаточного рішення по суті в перевірених відкритих джерелах не виявлено.

AKM GROUP-CZ, a.s. 🇨🇿

За арбітражним рішенням від 21.11.2025 з компанії присуджено на користь Міноборони $6 220 347,52 штрафів, пені та витрат на арбітраж. Також компанію зобов'язали поставити 12 монокулярів на заміну. У 2026 році тривало судове провадження за заявою компанії про скасування рішення, Верховний Суд вирішив процесуальне питання щодо підсудності, не переглядаючи суму стягнення по суті.

IZOP-K d.o.o. 🇸🇮

За арбітражним рішенням від 07.02.2024 компанію зобов'язали повернути Міноборони €4 158 720,58 та сплатити $42 507,77штрафних санкцій і арбітражних витрат. Окремо передбачено нарахування 3% річних на суму авансу до його повернення. Українські суди відмовили компанії у скасуванні арбітражного рішення.

JMS Capital Alliance LLC 🇺🇸

Міноборони звернулося до МКАС при ТПП України з позовом про стягнення сум за контрактом на постачання керамічних бронеплит рівня IV. Арбітражне рішення ухвалено 16.10.2023 у справі № 131/2023. Публічно доступний судовий документ не розкриває суми вимог; розгляд справи щодо оскарження рішення відбувався в закритому засіданні.

FarmTR Gida Tarim Hayvancilik Ticaret ve Sanayi Ltd. Şti. 🇹🇷

Судові матеріали фіксують контракт Міноборони від 14.03.2022 на постачання 30 000 бронежилетів вартістю €16 656 300 та переказ цієї суми постачальнику. У Prozorro оприлюднено закупівлю юридичних послуг у справі за позовом Міноборони до компанії на €167 457 без ПДВ. Це вартість юридичного супроводу, а не сума позову.

Нова архітектура та послідовність політики

Цей безпрецедентний за масштабами судово-претензійний блок є болючим, але критично важливим уроком для оборонних закупівель України. Він довів, що глибокий комплаєнс — це не бюрократична забаганка мирного часу, а інструмент збереження та ефективного використання бюджету воюючої країни. Щоб залишити такі проблемні кейси в минулому, Україна змінила архітектуру ринку, передавши закупівлі спеціалізованій закупівельній інституції — "Агенції оборонних закупівель", яка намагається впроваджувати кращі міжнародні стандарти, диверсифікувати поставки  з акцентом на реальних виробників ОВТ замість постачальників.

Ці 29 справ — в тому числі ціна, яку Україна платить за хаос першого року великої війни. Перехід до окремої професійної закупівельної інституції та кропітка переддоговірна робота здатна зменшити появу проблемних контрактів у майбутньому. Але варто не забувати про помилки, а викорінювати, і якщо держава раніше знаходила десятки мільярдів на передоплати сумнівним посередникам, вона просто зобов'язана знайти сьогодні один мільйон гривень на юристів, які ці гроші повернуть.

Олександр Вегержинський, дослідник Незалежної антикорупційної комісії (НАКО)