Бульбашка ШІ, яка луснула першою: що китайський обвал означає для світової економіки

Reuters нещодавно опублікувало матеріал під назвою “У Китаї бульбашка штучного інтелекту вже луснула”. Заголовок гучний, але реальність, схоже, ще гостріша: процес почався раніше, ніж про нього заговорили вголос.

Цифри, які важко ігнорувати

За наявними даними, менш ніж за чотири місяці китайський ринок чипів і штучного інтелекту обвалився більш ніж на 40%. Це приблизно 480 мільярдів доларів втраченої капіталізації. Bloomberg наводить ще масштабнішу оцінку: із травня ринок утратив близько 2,4 трильйона доларів. Ці показники відрізняються, бо виміряні за різними періодами та сегментами, але напрямок однаковий. Окремі видання пишуть, що за останні дні падіння прискорилося, а додаткові втрати сягнули ще кількох сотень мільярдів.

Це вже не корекція і не «здорова фіксація прибутку». Йдеться про різке знецінення цілого сектору, який ще недавно вважали двигуном технологічного майбутнього країни.

Чому це стосується не лише Китаю

Хтось скаже, що це далека історія про чужий ринок. Але світова економіка сьогодні тримається на кількох опорах, і ШІ серед них одна з головних.

Зростання ВВП США значною мірою спирається на багатомільярдні інвестиції в штучний інтелект: дата-центри, чипи, енергетику, програмні платформи. Ці гроші створюють робочі місця, проєкти, замовлення для суміжних галузей і загальне відчуття, що економіка рухається вперед. Америка водночас не раз критикувала Європу за надто обережні інвестиції в цей напрям, мовляв, сотні мільярдів не вкладаються, а отже, континент відстає.

Тепер ця критика виглядає інакше.

Європейська обережність: слабкість чи прозорливість?

У Європі побоювання були, і не без підстав. Там добре пам'ятають кризу 2008 року, а ще раніше крах доткомів. Це досвід, який вчить: коли всі впевнені, що «цього разу все інакше», ризик найвищий.

Тому в гонці зі США за лідерство в ШІ насправді «бодався» здебільшого Китай. Для Пекіна це був державний челендж: політична й економічна задача, у яку вкладали ресурси незалежно від короткострокової віддачі. Саме тому падіння китайського ринку так показове. Навіть держава, яка може спрямовувати капітал командним способом, не здатна безкінечно підтримувати завищені очікування.

Питання, які ставили в Європі

Європейські аналітики давно запитували: що буде за кілька років? Що станеться, коли криза в Китаї посилиться після падіння авторинку та компаній, пов'язаних зі штучним інтелектом? Що буде, коли перевиробництво не дасть далі тягнути ці напрями, і вони додадуть проблем до краху в будівельній сфері?

Тут важливо зрозуміти логіку. Китайська економіка вже мала слабкі місця: проблемна нерухомість, перегрітий автопром із надлишковими потужностями. ШІ й чипи мали стати новим двигуном, який компенсує просідання старих галузей. Якщо ж і цей двигун дає збій, ризики накопичуються разом, а не окремо.

А що зі Сполученими Штатами?

Головне питання ширше за Китай: що буде зі США, якщо там справді надувається така сама бульбашка ШІ?

Контекст для цього дуже складний:

• у світі тривають торговельні війни, які б'ють по ланцюгах постачання та впевненості бізнесу;

• держборг США перевищив 40 трильйонів доларів;

• темпи його приросту залишаються високими через бюджетний дефіцит і дорогу службу вже наявних боргів, адже відсотки самі по собі стали величезною статтею витрат.

Коли зростання економіки значною мірою залежить від одного інвестиційного циклу, а фінансова подушка вже тонка, будь-який збій у цьому циклі посилюється. Поки ШІ-інвестиції ростуть, вони маскують структурні проблеми. Коли ентузіазм спадає, проблеми виходять на поверхню одночасно. Бюджетного та боргового люфту для пом'якшення удару може просто не вистачити.

Варто чесно додати: китайський обвал сам по собі не доводить, що американський ринок піде тим самим шляхом. Ринки та економіки різні, а американські компанії мають іншу структуру доходів. Але історія фінансових криз показує: тривога швидко переходить кордони, а довіра інвесторів до цілої теми ШІ може похитнутися незалежно від географії.

У якому світі ми опинимося після наступного шоку?

Найцікавіше питання, мабуть, таке: у якому світі ми будемо жити, коли глобальна економіка переживе черговий шок, і хто опиниться на яких позиціях?

Можна окреслити кілька сценаріїв.

Для Китаю удар по технологічних амбіціях у поєднанні з проблемами нерухомості й автопрому означатиме затяжний пошук нової моделі зростання. Державний челендж у гонці за ШІ може обернутися дорогою політичною ціною.

Для США криза навколо ШІ відбере головний двигун зростання якраз тоді, коли борг і дефіцит залишають мало простору для маневру. Це може посилити внутрішню політичну напругу та вплинути на роль долара й американських активів як «тихої гавані».

Для Європи ситуація неоднозначна. З одного боку, обережність може виявитися перевагою: менше перегріву, менше втрат. З іншого, відставання в технологіях залишається реальним ризиком, і європейці навряд чи виграють лише тому, що не грали в азартну гру. Фактично це шанс, а не гарантія.

Для всіх інших, зокрема й для нас, це означає нестабільніші ринки, дорожчий капітал і більшу залежність від рішень великих гравців.

Замість висновку

Бульбашки лопаються не тоді, коли про це пишуть заголовки, а раніше. Заголовок лише фіксує те, що ринок уже зробив. Китайський досвід нагадує про просту річ: технологічна революція та фінансова бульбашка можуть існувати одночасно. Технологія може бути справжньою й важливою, а оцінки навколо неї надутими.

Головне питання не в тому, чи закінчиться ШІ, а в тому, хто виявиться готовим до моменту, коли гроші перестануть вірити в безкінечне зростання.

Цікаві питання, і відповіді на них ми, ймовірно, побачимо вже найближчими роками.