Безпека за ваш рахунок: як Уряд перетворює обов’язки держави на зашморг для бізнесу

На п’ятому році повномасштабної війни розмова про доступні укриття мала б починатися з чіткого звіту Кабінету Міністрів: що зроблено для захисту громадян, де укриттів досі немає та хто з посадовців відповідає за ці провали. Проте замість публічного звіту й визнання власної відповідальності Уряд вчергове закручує гайки для суспільства та бізнесу.

Виконавча влада обрала найпростіший шлях — зняти з себе обов'язки та перекласти невирішені державні проблеми на підприємців. Постанова Кабміну від 4 вересня 2026 року № 1092 зі змінами № 1128 ставить бізнесу жорсткий ультиматум: до 4 грудня 2026 року забезпечити наявність укриття чи "безпечного простору", або припиняти роботу під час тривог.

Для урядовця в кабінеті 4 грудня — це просто черговий дедлайн на папері. Для підприємця — це питання виживання: скільки годин на день зможе працювати заклад, чи матиме він чим виплатити зарплату людям і де взяти кошти на оренду. Ворог може тримати міста під прицілом годинами, але за години простою під час тривог ніхто не списує й не зменшує податки, оренду чи комунальні платежі.

З конституційної та правової точки зору це рішення є абсолютно протиправним. Стаття 3 Конституції України чітко визначає: утвердження і забезпечення прав та свобод людини, її безпеки та життя є головним обов’язком держави. Ця норма прямо деталізована й у Кодексі цивільного захисту. Виписати припис або постанову — це не означає виконати конституційний обов'язок. Влада зобов'язана організувати та збудувати систему захисту за державний кошт, а не підзаконними актами скидати власну неспроможність на перукарню, пекарню чи приватний медичний кабінет.

Головна юридична пастка Уряду криється в самому понятті "безпечний простір у будівлі". У Кодексі цивільного захисту України — головному законі цієї сфери — такого виду укриття взагалі не існує. Замість того щоб унормувати це питання на рівні закону, Уряд увів це поняття підзаконним актом, фактично віддавши визначення конкретних вимог на відкуп роз'ясненням і рекомендаціям ДСНС та МВС. Особливо цинічно ця ситуація виглядає щодо малого та середнього бізнесу, який працює в орендованих приміщеннях. Уряд вимагає від орендаря облаштувати такий простір із розрахунками стійкості до вибухової хвилі. Але як власник маленької кав'ярні чи стоматології на першому поверсі житлового будинку має самовільно перебудувати приміщення, укріпити несучі конструкції чи зайняти підвал, який йому навіть не належить? Уряд поклав обов'язок на орендаря, але можливість його виконання поставив у повну залежність від орендодавця, не запропонувавши жодного правового механізму розв'язання цього конфлікту.

Відсутність чітких і єдиних законодавчих критеріїв перетворює майбутні перевірки на чергову корупційну годівницю. З 4 грудня 2026 року доля підприємства залежатиме виключно від суб'єктивного рішення інспектора ДСНС: визнати кімнату "безпечним простором" чи виписати припис про призупинення діяльності та вимагати хабар. Водночас у цю нормативну рамку закладено й персональний кримінальний ризик: у разі трагедії весь тягар відповідальності за статтями про порушення вимог охорони праці (ст. 271, 272 ККУ) чи службову недбалість (ст. 367 ККУ) Уряд намагатиметься перекласти на керівника підприємства, залишивши поза відповідальністю державні органи та балансоутримувачів.

Як на цьому тлі виглядають заяви самого ж Прем'єр-міністра, який публічно оцінює прямі збитки українського бізнесу від російських атак лише за 2026 рік у 7,7 мільярда доларів? Влада знає, наскільки виснажені підприємства купівлею генераторів, відновленням майна після обстрілів, податками та браком кадрів. Проте урядові постанови не передбачають жодних компенсацій чи підтримки. Чиновники розпоряджаються ресурсами підприємців так, ніби вони безкінечні.

Наслідки подібного регулювання легко передбачити: масові збитки, скорочення працівників, вимушений простой і хвиля закриттів. Вимога обов'язкового зупинення роботи за відсутності укриття фактично зіграє на руку ворогу, чия мета — паралізувати українську економіку. Якщо люди не отримуватимуть заробітної плати за час вимушеного простою, це лише спровокує нову хвилю еміграції за кордон.

Принцип верховенства права та гарантії підприємницької діяльності, закріплені статтями 8 і 42 Конституції України, вимагають від регулювання чіткості, пропорційності та передбачуваності. Посилання на війну не є індульгенцією для непродуманих адміністративних рішень. Кабінет Міністрів має негайно переглянути постанову № 1092, скасувати нереалістичні вимоги для орендарів та запропонувати дієву підтримку бізнесу. А головне — публічно відповісти за власну частину роботи: де готові державні укриття і як розбудовується цивільний захист країни.

Зберігаючи робочі місця та сплачуючи податки в умовах війни, українські підприємці забезпечують життєдіяльність всієї країни. Вони не повинні розплачуватися власною свободою та майновою стабільністю за провали урядової політики. Будь-яка вимогливість влади до громадян має починатися з її власної відповідальності перед законом і суспільством.