Дрон із ракетами замість дорогих перехоплювачів: що стоїть за експериментом BAE Systems

Індустрія дронів

Сьогодні розкажу, як BAE Systems перетворила Malloy T-150 на дрон-перехоплювач із лазерними ракетами APKWS.

Масове використання ударних безпілотників змінило економіку протиповітряної оборони. Атакувати дешево, а відбивати атаку дорого. Тому оборонні компанії шукають засоби, які можна виробляти швидко й у великих кількостях. Одну з таких спроб показала BAE Systems: вона перетворила важкий транспортний квадрокоптер Malloy T-150 на повітряний перехоплювач із високоточними ракетами.

Проблема нерівних цін

Сучасні атаки дедалі частіше будуються на кількості: по цілі одночасно працюють десятки повітряних об'єктів. У такій ситуації навіть успішне перехоплення може бути програшем. Якщо ракета-перехоплювач коштує значно дорожче за дрон, який вона збиває, захисник виснажує бюджет швидше, ніж нападник. До цього додається виробнича проблема, бо запаси перехоплювачів неможливо швидко поповнити.

BAE Systems намагається розв'язати це не створенням принципово нової зброї, а комбінуванням того, що вже існує.

Три готові складники

Конструкція складається з трьох елементів.

Платформа. Malloy T-150, також відомий як TRV-150, створила Malloy Aeronautics, дочірня компанія BAE Systems. Спочатку це важкий тактичний транспортний дрон для доставки вантажів, зокрема для Королівського військово-морського флоту Великої Британії та Корпусу морської піхоти США.

Боєприпас. Це APKWS (Advanced Precision Kill Weapon System), технологія, що перетворює звичайні некеровані 70-мм ракети на високоточні боєприпаси з лазерним наведенням. Ракетна основа лишається серійною, до неї додається система керування польотом і наведення.

Пускова установка. На модифікований дрон встановили трисекційну установку під ракети APKWS. Завдяки їй апарат несе кілька боєприпасів і може протидіяти кільком цілям за один виліт.

Ідея в тому, щоб не будувати спеціалізований перехоплювач з нуля, а адаптувати наявний транспортний квадрокоптер і серійну ракету. Це потенційно скорочує шлях від концепції до виробництва.

Що показали випробування

Тести модернізованого TRV-150 пройшли на авіабазі Еглін у Флориді за участю Управління заступника міністра оборони США з досліджень та інженерних розробок. За даними розробника, безпілотник уразив і нейтралізував кілька цілей, жодного разу не сідаючи для перезаряджання.

Для відбиття групових атак це важливо. Класична схема, де кожен перехоплювач розрахований на одну ціль, погано масштабується. Носій, який за один виліт працює по кількох цілях, у принципі дає інший баланс. Така схема також дозволяє застосовувати ракетне озброєння багаторазово в межах одного вильоту.

Чого поки не відомо

Заяви про економічність потрібно поки сприймати обережно. У наданих відомостях немає:

• вартості готового комплексу;

• вартості одного перехоплення;

• дальності ураження та швидкості польоту;

• маси корисного навантаження;

• кількості цілей і умов тестування, окрім самого факту ураження кількох об'єктів.

Без цих цифр не можна оцінити, чи справді рішення дешевше за традиційні засоби. Це ключове питання, бо вся концепція будується на економіці. Квадрокоптер зі складною системою наведення й ракетами теж коштує грошей, і порівнювати його треба не з ціною окремого дрона-мішені, а з усім ланцюжком витрат на кожне успішне перехоплення.

Є й технічні питання. Лазерне наведення потребує підсвічування цілі, а квадрокоптер як платформа має обмеження за швидкістю та часом у повітрі порівняно з реактивними чи крилатими перехоплювачами. Наскільки це критично, з наявних даних судити не можна.

Висновок

Експеримент BAE Systems цікавий не стільки результатом випробувань, скільки логікою. Перша спроба скоротити розрив між ціною атаки й захисту полягає в тому, щоб поєднати серійні компоненти, наявну платформу та перевірену технологію наведення. Це відповідає загальному тренду: швидко адаптувати існуюче, а не роками розробляти нове.

Чи стане Malloy T-150 з APKWS практичним інструментом, залежить від параметрів, яких розробник поки не розкрив. Доки немає даних про вартість і характеристики, це переконлива демонстрація можливості, але не доказ економічної ефективності.