Що насправді показали події на Борщагівці

Події на Борщагівці вкотре доводять: суспільство занадто різко перейшло межу від підтримки тих, хто його захищає, до закидання яйцями поліцейських і заяв про катівні в Силах оборони.

Звісно, тут зіграли на руку розслідування про неналежне поводження з військовослужбовцями в інших підрозділах.

Звісно, що так бути не має і винні в тих злочинах мусять зазнати покарання. Але це окремі випадки окремих підрозділів.

Але тепер це приміряють до всіх Сил оборони. Саме про такий сценарій узагальнення я вже колись казала: уникнути його буде неможливо. Особливо якщо його підігріватимуть зацікавлені сторони.

Ми напередодні спостерігали постановку, яка створила прецедент — і не лише в тому, що було викрито місце дислокації військовослужбовців, а й у тому, що вгамовувати юрбу приїхали представники вищого командування.

Це теж було помилкою, бо ще більше підігріло інтерес до події, яка по суті була такою ж провокацією, як, наприклад, пробиття ТЦК на Львівщині. Ще хтось навів як приклад історію із закиданням камінням автобусів у Нових Санджарах.

Проблема ворожих ІПСО в тому, що вони бʼють там, де найбільше напруги. Цей удар був успішним, адже переполошив і державні, і силові органи.

Однак він став можливим через системні провали з процесом мобілізації. З нерівністю, яку цей процес породив.

З недостатніми стратегічними комунікаціями, які мали б попереджати такі показові виступи ряджених медикинь і підбурювання натовпу. Візити міцних молодиків на такі події, які трощили напередодні авто поліції.

Але, на жаль, таких сценаріїв буде лише більше. Як я вчора написала: Борщагівкою нам показали те, як скоро можуть трощити приміщення ТЦК. Нехай це лишиться припущенням.

Борщагівкою нам показали, що мир після війни може бути жахливим.

Варто консолідувати суспільство. Тільки як це зробити станом на тепер — задача надскладна.

Тим паче коли замість критичного мислення спершу говорять емоції. Саме вони вчора й перемогли.