Перемогти "Герань". Розробники комплексу "Ай-Петрі" навчилися бачити далі і ламати ланцюг MESH

- Над нами летить. Сховайся.

Вони підіймають голову, уважно вдивляючись у небо між гілками чималої яблуні, яка закриває нас від очей маленького смертоносного апарату. Характерний противний писк тут, здається, не стихає від світанку, відколи я разом із бійцями 36-ї окремої бригади морської піхоти заступаю на чергування на позиції мобільних вогневих груп.

Це околиці Дружківки. І саме сюди, а ще в Олексієво-Дружківку масово, у буквальному сенсі слова роями летять ударні дрони росіян. Переважно – маленькі FPV, але часом у ці краї намагаються прорватися і чималенькі крила – на кшталт "Молній".

Тут проходить одна з головних логістичних артерій – дорога в Костянтинівку, за яку вже не один місяць б'ються Сили оборони. І поставка боєприпасів, продуктів, води та евакуація поранених – у Костянтинівку і назад – ще та задача із зірочкою.

- "Баба-Яга"? – я вслухаюсь у шум, що наростає. Здається, над дорогою летить кошмар окупантів – український гексакоптер "Вампір". Але ж білий день. А "Вампіри" зазвичай в такий час не літають.
- Броня! – здивовано, наче із знаком запитання, але точно не ствердження відповідає один з морпіхів. Ми усі здивовані – бо при такій увазі ударних дронів ворога до цієї дороги броня на ній – мішень номер один.

Я вибігаю із кущів, де ми ховаємося, ближче до дороги. І мимо із диким гарчанням справді пролітає броня – БТР із навареними сітками, потім два-три пікапи, кілька легковушок, броньовані "Козаки". Їх ціла колона. І в небі – ані звуку. Все це проноситься повз нас, і хтось із бійців спокійно підсумовує:

"Увімкнули щось потужне. Можливо, бригадний РЕБ".

Близько 80-ти відсотків нинішніх втрат на фронті – це наслідок роботи ударних дронів ворога літакового та коптерного типу. Причому це стосується і особового складу, і техніки. Щоправда, у росіян – картина дзеркальна. Українські пілоти вже давно довели свою вправність та влучність у боротьбі з ворогом. Саме тому дуже важливо мати засоби протидії цій найбільшій нині загрозі на лінії бойового зіткнення та глибоко в тилу. І така протидія – це система РЕБ, або радіоелектронної боротьби.

Але маленькі ударні дрони – далеко не єдина загроза для фронту і тилу, якому також сильно дістається.

Найбільша біда міст, які росіяни визначили для себе як пріоритетні, – Києва, Харкова, Дніпра Одеси, Сум – "Герані", російський варіант "Шахедів", які прилітають у ці та інші населені пункти сотнями в день. Причому прилітають переважно по цивільних об’єктах.

І щоб "заглушити" ці смертоносні крила, простого РЕБа недостатньо.

На початку великої війни, коли ера ударних дронів лише зароджувалася, системи РЕБ також не вирізнялися складними рішеннями. Максимально прості, більшість з них мали лише три складових – антена, підсилювач, живлення, - свою роль вони все ж виконували – створювали так званий "білий шум", який перешкоджав ворожим пілотам бачити картинку – де вони і куди летять.

Паралельно з маленькими смертоносними FPV на фронті з'явилися крила – дорогі російські розвідники, які могли багато годин висіти в небі над лінією бойового зіткнення і шукати для ударних дронів цілі. З камерою великої роздільної здатності для них не було жодних проблем знайти за десятки кілометрів від фронту те, що намагалися на відстані сховати Сили оборони – артилерійські установки. А далі - справа техніки В точку, де ховали САУ чи причепну гармату, летів "Ланцет" - баражуючий боєприпас, здатний уразити будь-яку броню. Свого часу фронт сильно потерпав від цієї навали.

Саме для боротьби з російськими крилами – розвідниками на кшталт "Орлана", "Зали", "Суперкама" та КВО українська компанія "Сторквей" створила "Ай-Петрі" - багатофункціональний засіб, здатний виявляти, розпізнавати та протидіяти ворожим БПЛА.

Його навіть віднесли до системи ПДТР – протидії технічним засобам розвідки ворога.

Взятий на озброєння в 2024-му році, він суттєво очистив небо від російських розвідників. Втім, росіяни почали вдосконалювати свої і так недешеві крила. Збільшили швидкість, обладнали потужнішим захистом, почали експериментувати із висотами. І на кожне таке оновлення розробники Ай-Петрі відповідали тим же – удосконалювали власну систему.

"За роки роботи ми випустили десятки змін профілю протидії для нових цілей, включно із "Шахедами", - розповідає директор з досліджень та розробок компанії "Сторквей" Станіслав Копилов. - Ми постійно адаптовуємося до нових викликів і випускаємо програмне оновлення із сигналом, який максимально ефективно протидіє новим загрозам".

Наразі пріоритетна ціль компанії – "Герані". Особливо останніх модифікацій ("Герань-4" та "Герань-5"), які здатні розвивати швидкість до 600-т кілометрів на годину. Щоб встигнути "засікти" та знешкодити ці БПЛА, які росія пачками запускає по нашій території, розробники "Ай-Петрі" додали в систему зміни, які дозволяють виявляти "Герані" на значно більшій дистанції, ніж раніше "бачив" комплекс. Якщо перші "Ай-Петрі" "сканували" територію в радіусі 20-30 кілометрів, то нині, уникаючи конкретних цифр, розробники кажуть про "кратне" збільшення цієї відстані.

Пеленгування реактивних шахедів на великій дальності дозволяє підготувати власні комплекси для протидії БПЛА, що летять, та ділитися цією інформацією із суміжниками, - пояснюють розробники "Ай-Петрі".

Якщо ту саму "Герань" виявляти завчасно та "врубати" систему подавлення і протидії, збільшується час впливу на БПЛА. Як результат – зростає радіус відхилення. Зафіксовані випадки, коли "Герань" відхилялася від початкової цілі на 800 метрів, - розповідає Станіслав Копилов.

З осені 2025-го кремль вдосконалив зброю масового застосування. Щоб завадити втраті бортів, які успішно масово глушили українські РЕБи, росіяни встановили на БПЛА китайські МЕШ-модеми. І поодинокі "Герані" перетворилися на розумний рій. Ця технологія дозволяє бортам обмінюватися інформацією у повітрі, коригувати курс у польоті і в разі глушіння одного з них отримувати дані від іншого, який перетворюється на ретранслятор.

Розробники "Ай-Петрі" внесли у програмне забезпечення зміни, які дозволили комплексу виявляти радіообмін між "Шахедами-ретрансляторами" та генерувати прицільну модульовану заваду, яка забиває "сміттям" буфер обміну модема. Дрон втрачає пакети телеметрії від оператора, і динамічний ланцюг MESH розпадається. І далі вже по розрізненим БПЛА працюють системи протиповітряної оборони.

За рік кремль додав до меш-модемів наземні ретранслятори. Сили оборони відповіли "анти-меш куполом" над столицею. І "Ай-Петрі" відіграє у цьому куполі важливу роль.

Основна перевага цього комплексу – він не глушить "своїх". Завдяки системі розпізнавання "свій-чужий", "Ай-Петрі" випромінює лише ті частоти, які діють на ворожі БПЛА, не зачіпаючи свої дрони-перехоплювачі.

Ця технологія дозволяє і на фронті "наводити лад" у повітрі, - розповідає Максим, офіцер підрозділу протидії технічним розвідкам.

Він пригадує непоодинокі випадки, коли екіпажі "Ай-Петрі" допомагали суміжникам розібратися, де чий дрон у небі. Оскільки установка працює не лише на подавлення, але й виявлення, перехоплюючи інформацію з бортів, його екіпаж "розшифровував" дані і допомагав розпізнавати, де чиє крило чи дрон.

А щоб уникнути людської помилки – особливо, коли йдеться про подавлення ворожих БПЛА, - система може в автоматичному режимі заборонити давити ті частоти, на яких працюють наші безпілотники. "У себе у софті ми можемо наносити частоти, які потрібно давити. І ті, які давити не потрібно, - пояснює Станіслав Копилов. - Все це позначається як зони. І до цих зон прикріпляється частота і час дії. Далі все працює в автоматичному режимі".

Але на кожен наш крок у відповідь росія крокує ще далі. Минули часи, коли ті самі "Герані" оснащували "Кометою" - завадостійким навігаційним модулем – з 4-ма, чи навіть 12-ма антенними елементами. На модернізованих реактивних дронах "Комета-М" має їх 16. І кожен такий елемент – це окрема мікроантена, здатна відсікати кожен промінь глушіння, який надсилає система РЕБ.

Відтак, щоб збити цю "Герань" з курсу і завадити їй вразити ціль, потрібна така ж кількість установок, розташованих досить далеко одна від одної, щоб, спрацювавши на подавлення, вони могли одночасно "засліпити" російську повітряну смерть.

Нинішня війна - це війна "дія-протидія", - каже виконавчий директор ГС "Радіоелектронний альянс України" Денис Анісіфоров.

"Ворожий виробник є двигуном розвитку нашої радіоелектроніки. Якби він стояв на місці – війна електроніки зупинилася б в середині 2023-го року", - додає він.

Нині, за словами Анісіфорова, у сфері радіоелектроніки в Україні працюють близько 250-ти підприємств. Але більшість із них – відсотків 75-85 – це виробники так званого "тупого РЕБу", який працює з технологією "білого шуму", тобто подавлення відеокартинки. Це ті самі найпростіші РЕБи, які мають лише кілька складових.

"Наукоємких історій по ринку дуже мало, - наголошує Анісіфоров. - Серед існуючих 250-ти виробників набереться хіба з десяток тих, хто виробляє класний наукоємкий продукт".

Серед таких він називає "Інфозахист", "Трітел", "МУДРО", "Сторквей".

"Сторквей", наголошує виконавчий директор ГС "Радіоелектронний альянс України", - це ще й дуже крута команда. "Наявність команди спеціалістів – це 50 відсотків успіху. Бо в Україні все дуже погано зі спеціалістами з радіоелектроніки".

Серед безумовних плюсів "Ай-Петрі" Денис Анісіфоров називає міксовану технологію - здатність установки як детектувати цілі, так і протидіяти їм.

На даному етапі війни, каже фахівець, засіб радіоелектронної боротьби не може існувати окремо від засобу радіорозвідки.

"Це є дуже важливим не лише для внутрішнього ринку, а насамперед для зовнішнього. Навіщо іноземним компаніям купувати вінегрет із засобів, а потім поєднувати їх між собою? Коли є пристрої, які вже це вже об’єднали".

"Ай-Петрі" Денис Анісіфоров відносить до продукції, яку не соромно продемонструвати на світових майданчиках. Це гідний продукт української оборонної промисловості, який має гарні перспективи з точки зору експорту, наголошує він.

Але до компанії-виробника є конструктивне зауваження: "нинішній діапазон "Ай-Петрі" на детекцію і подавлення - 350-6000 МГц. Це замало. Треба рости – до 8000 та 12000 МГц". Один із виробників, за словами Анісіфорова, вже замахнувся на 20 000 МГц.

Найкращу ефективність цей комплекс демонструє тоді, коли працює в єдиній системі. Причому йдеться не просто про роботу низки установок роєм чи ешелоном, - розповідає офіцер підрозділу протидії технічним розвідкам Максим. Завдяки своїм можливостям, зокрема, розпізнаванню цілей та точному цілевказанню, "Ай-Петрі" допомагає пілотам перехоплювачів множити на нуль російські розвідувальні крила та ударні БПЛА. Спільно з силами ППО установка може закрити широкий діапазон частот, на яких працюють російські дрони. Або допомогти суміжникам розпізнати ціль. Чи засліпити те чи інше вороже БПЛА, яке "доб’ють" побратими.

"Ми є однією складовою системи протидії, де вся інформація, яку здобувають "Ай-Петрі", радари, пілоти чи ППО розшарюється між підрозділами і є у спільному доступі. Такий обмін і така співпраця підвищує ефективність протидії у рази", - наголошує Станіслав Копилов.

"Коли бригада купила "Ап-Петрі" і поставили його десь – комплекс щось бачить, щось виявляє, може відведе якусь загрозу від себе. Але це в межах того, що він може зробити один. Команда – це коли ми знаємо можливості один одного. І допомагаємо один одному. Якщо працювати у спільному полі, ефективність роботи можна довести до 100 відсотків. Тоді ворог просто втрачатиме свої борти. Або припинить літати на цій ділянці фронту", - додає Максим.

І тут же переводить розмову у практичну і головну площину фронту.

• А хочете я Вам розповім, як "Ай-Петрі" врятувало військовослужбовцям життя?
• Звісно, - посміхаюсь у відповідь. Я люблю такі розповіді. І, підозрюю, не тільки я.
• Торік навесні "Ай-Петрі" стояв під Серебрянським лісом. За три місяці установка "поклала" тисячі ударних FPV-дронів, буквально засіявши ними ліс. Бригада, яка тримала там оборону, була дуже вдячна, - згадує Максим.

Утім, FPV-дрони не є профільними цілями "Ай-Петрі". Через маленькі розміри цих коптерів установка "важко" їх розпізнає. І подавлює на дуже невеликій як для фронту відстані. Ті ж самі "Дамба" та "Бетон" - набагато простіші РЕБи - глушать ці БПЛА ефективніше, - наголошує спеціаліст із РЕБ-систем однієї з бригад на псевдо "Африка".

"Бо FPV не є пріоритетною ціллю для "Ай-Петрі", - пояснює директор з досліджень та розробок компанії "Сторквей". – У нас є профілі, які протидіють FPV та КАБам. Але все ж головний пріоритет установки – боротьба з реактивними "Геранями".

Щодо КАбів і Станіслав Копилов, і Максим згадують кілька випадків. Один із них – на Запоріжжі. Під час польоту багатокілограмових російських авіабомб екіпаж "Ай-Петрі" ввімкнув подавлення. Чотири бомби приземлилися рівно туди, куди і планували. Але….не розірвалися.

"Підривник сам по собі не працює, - пояснює можливі причини такої поведінки російських "кабанів" Максим. - Він орієнтується, чи прилетів на потрібне місце, і лише тоді взводиться на підрив. У цьому випадку взведення не відбулося".

"Торік на одній із ділянок фронту, куди заїхали установки "Ай-Петрі" і стали ешелоном – різко збільшився відсоток нерозривів КАбів. Чому? Важко сказати. Але такий факт є. І не один", - додає Станіслав Копилов.

Найкращий результат установки показують там, де вони працюють як ешелонована оборона, - кажуть спеціалісти. Якщо засіб не один, він здатен у разі необхідності перекривати роботу іншої системи. Або в автоматичному режимі керувати установками, розподіляючи, хто яку частоту перекриває.

Саме таку роботу виконують "Ай-Петрі" на прикритті великих українських міст, зокрема, столиці.

Нині компанія "Сторквей" продовжує "мозкові штурми", присвячені протидії реактивним "Гераням". "Такий етап як якісне виявлення БПЛА на досить вражаючій дальності, вже позаду, - каже Станіслав Копилов. (За інформацією наших джерел, завдяки іноземному обчислювачу, встановленому на одну з установок "Ай-Петрі", дальність виявлення цілей зросла до …150-ти кілометрів"). – Нині працюємо із сигналами, які допоможуть ефективніше давити навігацію на більшій відстані. Але щоразу, як ми знаходимо протидію тим чи іншим "покращенням" "Герані", ворог теж вдосконалюється".

Та найбільший виклик для компанії і не тільки – невдовзі над вирішенням цієї проблеми, вочевидь, битимуться "кращі уми" оборонки, - "Рассвет" , російський аналог "Старлінка", глобальної супутникової системи зв'язку.

Саме використання "Старлінка" і його військової версії - "Старшилда" - дає Україні чималу перевагу. Польоти на великі дистанції – сотні і навіть тисячі кілометрів в російський тил, стійкість до ворожих засобів РЕБ, якісна картинка.

Якщо все те ж саме з'явиться в російських пілотів – складніше в рази стане і фронту, і тилу.

А поки російський "Рассвет" не наступив, "Сторквей" мізкує, як посадити те сонце, яке ще не зійшло.