Sense Bank: скандал навколо наглядової ради вщух. Але найцікавіше почалося вже після кадрових змін.

Останнім часом навколо Sense Bank стало значно тихіше. Протистояння довкола наглядової ради, яке тривало майже рік, завершилося кадровими перестановками. Здавалося б, питання вирішене. Проте якщо придивитися до того, що відбувається в банку після зміни складу ради, відкривається зовсім інша картина.

І головне питання тепер полягає не в тому, кого призначили, а в тому, хто фактично отримав контроль над державним банком.

Юрій Драганчук домігся свого. Після тривалого протистояння він зламав незалежність наглядової ради Sense Bank. Фактично сформувалася система, за якої один із державних банків опинився під одноосібним впливом через голову правління Олександра Зубченка та юридичних радників компанії «Саєнко Харенко».

І тут є кілька дуже показових деталей.

Перше. «Саєнко Харенко» фактично монополізувала юридичне обслуговування наглядових рад державних банків.

Це особливо помітно з огляду на професійні зв’язки Драганчука з цією юридичною компанією та його подальшу кар’єру в Міністерстві фінансів. Після того, як він обійняв посаду заступника міністра, його вплив на державні банки став значно ширшим. Тепер виникає закономірне питання: чи не перетворився державний сектор на гарантований ринок юридичних послуг для його колишніх професійних партнерів?

Друге. Іноземні члени наглядової ради.

Саме Драганчук лобіював призначення до наглядової ради Sense Bank іноземців поважного віку, які перебувають далеко від України, беруть участь у роботі банку переважно онлайн і фактично не занурені в його щоденні процеси.

Проблема не в іноземному громадянстві. Проблема в тому, що незалежність наглядової ради не може вимірюватися паспортами її членів. Вона вимірюється їхньою реальною участю в управлінні, компетентністю та здатністю ухвалювати рішення без зовнішнього тиску.

Третє. Наступний крок — голова наглядової ради.

Зараз Драганчук формує необхідну конфігурацію голосів для обрання іноземця головою наглядової ради Sense Bank. Українські члени ради Щур і Містюк, щодо яких він раніше звертався до НБУ з вимогою перевірити їхню ділову репутацію, тепер мають забезпечити потрібну кількість голосів для цього рішення.

Виходить доволі специфічна конструкція: спочатку сумніви щодо ділової репутації членів ради, а потім — потреба в їхніх голосах для реалізації кадрового сценарію Драганчука. І де тут незалежність наглядового органу?

Четверте. Гроші та юридичні гонорари.

Окрема історія — фінансові апетити юридичних радників. Гонорари «Саєнко Харенко» за обслуговування банку перевищують річний фонд оплати праці всього правління Sense Bank. НБУ звертав увагу на необґрунтованість таких витрат під час перевірок, але реакції з боку акціонера, інтереси якого представляє Драганчук, так і не було.

Тобто державний банк продовжує витрачати величезні кошти на юридичний супровід, доцільність якого викликає запитання навіть у регулятора. І ніхто не поспішає пояснювати, чому саме така модель витрат відповідає інтересам держави.

Схоже, скандал навколо Sense Bank закінчився лише для тих, хто перестав за ним стежити. Насправді найцікавіше в цій історії тільки починається.