Коли "просто бізнес" перетворюється на колаборацію з ворогом
Прочитав розслідування РБК-Україна про Максима Онуфрієва. Його компанія "Шатро" облаштувала на Кіпрі офіс для ARETI Ігоря Макарова. Це той самий Макаров, який заснував газову "Ітеру", партенер Ігоря Сєчіна. У 2013 році "Роснефть" викупила його російську газову компанію, заплативши за останні 49% 2,9 мільярда доларів. З жовтня 2022 року Макаров перебуває під українськими санкціями. Онуфрієв досі показує роботу для його групи у своєму портфоліо.
Чудово знаючи, що стоїть за прізвищем Сєчіна, і мені важко читати це як звичайну бізнес-новину. Єльська лабораторія встановила, що "Роснефть" через дочірні структури, профспілки й контрольовані табори брала участь у депортації та індоктринації тисяч українських дітей. Дітей викрадали і "перевиховували". Відео того, як українських дітей перетворюють на мʼясо для "Юнармії" - повно.
Сечін, особистий партнер і друг путіна, цей злочин фінансував. Тепер читаємо, що київський девелопер будує людям з цього кола, а точніше кодла – офіси.
Для мене комерційна співпраця стає колаборацією з ворогом у той момент, коли ти знаєш, із ким маєш справу, і все одно вирішуєш, що готовий бути цим людям корисним. У випадку Онуфрієва йдеться про людину, яка отримала мільярди від угоди з російською державною корпорацією і проти якої Україна запровадила санкції вже під час повномасштабної війни.
Підрядник із Києва мав змогу обирати, на кого працювати. Він узяв замовлення від бізнесу Макарова. І пишається цим. Що мене особливо зачіпає і шокує. Поки Росія щодня намагається знищити нашу країну, Онуфрієв досі пропонує майбутнім клієнтам оцінити, як добре він попрацював для давнього партнера Сєчіна. Сюр.
До речі, клієнти Онуфрієва, мабуть, образяться на підрядника. Бо з назвою офісу якось невдобно вийшло. Ще у 2015 році міжнародна група Макарова публічно відмежувалася від проданої "Роснефти" компанії та оголосила про зміну назви. Була ITERA, стала ARETI. Переставили п’ять літер. А на сайті в Онуфрієва досі "Офис ITERA". Сам замовник уже давно змінив вивіску, а підрядник усе ще рекламує стару.
Під час Другої світової меблева фабрика бельгійського підприємця Йозефа де Куне постачала німецьким окупантам бараки, меблі й дерев’яні макети літаків, якими ті вводили в оману союзну авіацію. Після війни за ці замовлення довелося відповідати в суді. У 1946 році військовий суд в Антверпені підтвердив вирок де Куне – двадцять років каторжних робіт. Його підприємство залишалося під державним управлінням до 1952 року.
Цю історію варто згадати, коли співпрацю з ворогом називають "просто бізнесом". Кіпрський підряд "Шатро" мають перевірити українські правоохоронці. Якщо вони встановлять, що за контрактом з підсанкційною особою, близькою до військово-політичного керівництва рф, стояла свідома допомога ворогові, за неї треба відповідати в суді!