Податкова як інструмент тиску: дует Хвана та Бородюка продовжує працювати
Ще в березні цього року я звертав увагу на специфічні методи роботи керівництва Одеської та Дніпропетровської податкових. Зокрема, йшлося про діяльність колишнього очільника одеської податкової Руслана Хвана та його найближчого соратника Миколи Бородюка. Минуло понад пів року, однак, судячи з інформації наданої мені представниками бізнесу, проблематика залишається актуальною.
Нагадаю, що за часів керівництва Руслана Хвана в Одеській області сформувалася система, в основу якої, за інформацією моїх співрозмовників, було покладено використання механізмів податкового адміністрування для тиску на підприємців. Блокування податкових накладних, внесення підприємств до переліку ризикових, маніпуляції з відшкодуванням ПДВ та замовні перевірки бізнесу.
Після звільнення Хвана його вплив в одеській податковій, за наявною інформацією, зберігається через заступників Ніну Сару, Юрія Вдовиченка та Олега Рудого. Водночас Микола Бородюк, якого звільнили з одеської податкової через неналежну організацію роботи, отримав посаду заступника начальника ГУ ДПС у Дніпропетровській області.
Ще тоді я наголошував на ризиках формування єдиної системи неформального впливу на податкові органи двох економічно потужних регіонів, формальними керівниками яких є Юрій Павлютін та Юрій Гурський.
Тепер маємо можливість більш детально розглянути, як саме можуть працювати ці механізми на практиці.
Серед того, що мені відомо щодо дій посадових осіб ГУ ДПС у Дніпропетровській області фігурує податковий запит за підписом Миколи Бородюка, виконавцем якого зазначена Оксана Батрак.
Від підприємства вимагають надати понад 3000 копій документів за п’ять років і три місяці господарської діяльності. Йдеться про первинну документацію, договори, регістри бухгалтерського та складського обліку, кадрові та розрахункові документи. За цей період підприємство працювало з понад 300 контрагентами.
При цьому, як повідомили представники бізнесу, податківці не вказують жодної конкретної декларації, яка містила б недостовірні дані. Натомість оперують припущеннями про можливе заниження прибутку, накопичення товарних запасів, наявність неоформлених працівників та інші абстрактні ризики.
Логіка такого механізму доволі проста. Спочатку підприємству висувають вимоги, які фізично вкрай складно виконати протягом 15 робочих днів. Потім ненадання документів може бути використане як формальна підстава для призначення позапланової перевірки. Таким чином, податківці отримують можливість фактично самостійно створювати приводи для втручання в господарську діяльність підприємств.
Особливо цинічно це виглядає на тлі офіційних заяв Державної податкової служби про зменшення кількості перевірок, послаблення адміністративного тиску та трансформацію податкової у сервісний орган.
Виникає закономірне питання до Юрія Павлютіна як керівника Дніпропетровської податкової. Чи контролює він діяльність власних підлеглих і наскільки самостійним є в ухваленні кадрових та управлінських рішень?
Окремі питання є й до центрального апарату ДПС. Чому посадовці, до діяльності яких уже виникали серйозні претензії в одному регіоні, отримують можливість продовжувати свою управлінську практику в іншому?
Під час війни український бізнес є одним із головних джерел фінансування обороноздатності держави. І поки одні працюють над збереженням підприємств, робочих місць та податкових надходжень, інші, схоже, продовжують розглядати українську економіку як власну кормову базу.
Саме тому діяльність Хвана, Бородюка та їхнього управлінського оточення заслуговує на окрему увагу правоохоронних та антикорупційних органів.