Тріумвірат недоумства: Сі вирішив не відставати від Путіна й Трампа

Те, що Путін і Трамп - два клінічно переконливі претенденти на звання ідіотів світового масштабу, ми з’ясували вже давно. Але тепер з’явилися тривожні ознаки, що до цього почесного клубу вирішив долучитися ще й Сі Цзіньпін. Схоже, у світовій політиці формується нова вісь недоумства.
Вкотре ми переконалися в цьому, послухавши двох перших після зустрічі в Шеньчжені. Там, як відомо, мала народитися нова Ялта, а вийшов не Мюнхен навіть, а якийсь Задроченськ. Путін у бесіді з Кустуріцею знову копався у своїх історичних галюцинаціях про Москву - третій Рим, а ще закликав ЗСУ перейти на його бік. Трамп тим часом знову вимагав, щоб Україна капітулювала. Два геополітичні генії, два стратеги, два інтелектуальні айсберги. Щоправда, обидва давно сіли на мілину, але натужно смикаються, вдаючи, що кудись пливуть.
Але Сі досі виглядав інакше. Він не фонтанував маячнею з кожного приводу, не намагався щоп'ять хвилин довести світові власну геніальність. Навпаки, мовчав із загадковим виразом обличчя, говорив мало, зважував кожне слово. Воістину, якщо хочеш, щоб тебе вважали мудрецем, не поспішай відкривати рота. Особливо в компанії Путіна й Трампа: на їхньому тлі навіть папуга, якщо не роззявить дзьоба, здаватиметься Нобелівським лауреатом.
Але під час зустрічі трьох поросят у Китаї сталося несподіване. Видатний історик Путін, який свого часу відкрив світові сенсаційний факт, що Україну придумав Ленін, видав, що Китай належить до переможців Другої світової війни.
Тут, звісно, хочеться запитати: а який саме Китай? Бо у війні проти Японії воювала Китайська Республіка під проводом Чан Кайші. А комуністична КНР була проголошена лише 1949 року, через чотири роки після завершення війни. Тобто якщо вже комусь із нинішніх китайських утворень претендувати на пряме історичне спадкоємство тієї перемоги, то значно більше підстав має Тайвань. Але кому цікаві такі дрібниці, коли можна просто намалювати собі красиве минуле?
Путіну ми вже давно не дивуємося. Він сам історичний казкар, а його промови розраховані на аудиторію, для якої підручник історії - це те, що Мединський написав учора ввечері на коліні. Але Сі раніше не був помічений у такому відвертому інтелектуальному самогубстві.
І тут виникає ще цікавіший момент. У комюніке МЗС Китаю наведено слова Сі:
"Понад 80 років тому Китай, Росія та Сполучені Штати, як ключові антифашистські сили у світі, билися пліч-о-пліч і здобули великі перемоги, виборовши мир і спокій для всього світу".
Тобто це вже не просто Путінова самодіяльність. Це офіційна китайська позиція. Історію, виходить, можна переписувати гуртом. Головне - щоб усі троє тримали ручку з одного боку.
Я розумію, що кожному хочеться попіаритися, приписати собі зайві заслуги й постати перед світом великим переможцем, миротворцем і рятівником людства. Але Путін із Трампом роблять це настільки примітивно, що вже стали героями міжнародного стендапу. А тепер, схоже, і Сі вирішив не відставати від компанії.
Може, це просто невдалий прокол китайської дипломатії? А може, ми даремно вважали Сі мудрим і далекоглядним політиком? Можливо, він такий самий, як його два дружбани, просто досі вмів тримати рот на замку?
Бо коли три світові лідери збираються поміркувати на трьох, результат дедалі більше нагадує не геополітику, а засідання клубу самовпевнених двієчників. І найсумніше, що в їхніх руках ядерна зброя.
А ви як думаєте: Сі просто невдало підіграв Путіну чи ми спостерігаємо народження тріумвірату світового недоумства?
Огляд саміту трьох можна почитати тут
